Одна жінка страждала від жахливого болю, і жодне лікування не приносило полегші. Чоловік посадив її на коня і повіз у монастир, що прославився цілющою водою.
Того дня йшов сильний дощ і розмив дорогу, отож подорожні прибули до монастиря, коли споночіло. Заспаний і сердитий сторож не відчинив їм браму, але мандрівці вмовили його дати їм свяченої води.
Роздратований такою настирливістю, сторож наповнив глечика з найближчої калюжі.
Через кілька днів чоловік привів вола у дар монастирю, дякуючи за зцілення дружини. Засоромлений сторож розповів сестрам про чудо, яке довершив Господь, незважаючи на його вчинок.