Біг – простий і ефективний спосіб стабілізувати вагу та підтримувати тіло у формі. Допомагає зменшити ризики небезпечних захворювань, продовжує тривалість та якість життя, покращує настрій і самооцінку.
Хтось встає на пробіжку вранці, комусь зручно бігати вдень чи ввечері, хтось робить це навіть в інших містах чи країнах. Деякі люди пробігають свої марафони. Для одних це про кайф та свободу, а для інших – про дисципліну.
Фіртка поспілкувалася з ультрамарафонцем з Прикарпаття Миколою Тараном, чому він почав бігати та як це вплинуло на його життя і відчуття себе.
Доброго, дня. Микола розкажіть трішки про себе – звідки Ви, чим займаєтесь, скільки років? Як почалася Ваша бігунська історія?
Привіт! Дуже дякую за можливість розповісти про себе і свою бігову історію. І так, народився я в Дніпропетровську, але у зв'язку із сімейними обставинами наша родина переїхала на Франківщину, де пройшло моє активне, енергійне і неспокійне дитинство.
Навчаючись ще в школі, я займався волейболом, легкою атлетикою, дзюдо і також завжди мав можливість займатися плаванням, але в гірській річці. Після школи, вже у вищому навчальному закладі я почав займатися легкою атлетикою, де і був фізоргом групи.
Звичайно, і після загальних занять, я приходив на стадіон і ще більше бігав. І тоді зрозумів, що біг і все, що пов'язане із бігом робить моє тіло здоровішим, молодшим, енергійнішим, то я буду старатися завжди бігати.
Зараз мені 29 років, я бігун-ультрамарафонець українських, європейських і американських стартів, міжнародний пейсмейкер, автор бігових текстів, спартанрейсер, автор-інтерв'юер журналу про біг THE RUNNERS, амбасадор благодійного фонду допомоги тваринам.
А розпочалося все з того, що я просто захотів показати, що українці - сильна нація, от і вирішив бігати по всьому світі та фінішувати із прапором України.
Нещодавно Ви представляли Україну на ультрамарафоні в Норвегії. Розкажіть про це.
Норвегія вважається однією із найкрасивіших країн, в неї можна закохатися з першого погляду. І тут є багато складних мальовничих трас для бігу. Нещодавно мені вдалося представляти Україну на одному із найскладніших бігових ультрамарафонів Oslo Triple 73 км.
До речі, минулого року я вже був представником на цьому забігу, але в мене були деякі проблеми зі здоров'ям, тож я не дуже добре себе показав. І от, перебуваючи ще в Нью-Йорку, подарував собі реєстрацію.
З досвіду знав, що кількість місць обмежена, ліміт часу, дорога реєстрація - потрібно було все добре обдумати, але сильне бажання повернутися і взяти гідний результат - вирішили все. Отже, я гідно представив Україну.
Чим складний цей марафон?
Перш за все, він вже складний, бо відбувається в тій країні, де одні із найскладніших трас для бігу. По-друге, своєю відстанню. Так просто пробігти 73 км не зможе ніхто, треба довго і регулярно тренуватися.
Суть його полягає в тому, що спочатку треба бігти 42 км, після цього можна перепочити, потім знову бігти 21 км і відпочити, і завершити - пробігти 10 км, і не забувати, що є ліміт часу і потрібно встигнути, щоб уникнути дискваліфікації. Зазвичай, після забігів, атлет пробіг і йде відновлюватися, а тут біг поетапний і це дуже важко для організму.
Щодо мене, то мій організм реагував по-різному - мене кидало то в жар, то в холод, ноги відмовлялися бігти, судоми хапали, а в кінці нігті на пальцях ніг повідпадали. До такого потрібно бути морально і фізично готовим!
Який результат отримали, що було найважче?
Цього року мені вдалося покращити результат і у висновку я посів 11 місце зі 120 учасників. На офіційному сайті мій результат - 5 год 46 хв. Найважчим все ж таки був фініш. В Осло я бігав часто і знав трасу добре.
Розумів, що потрібно перетерпіти лиш фінішні кілометри, бо там якраз є великий і складний підйом, а, як відомо, завжди найважче - це фінішна пряма, бо не залишається ніяких сил, а тут ще й така відстань -73 км.
Ви єдиний учасник від України, чому так виходить?
Я стараюсь бігати складні забіги. Норвегія якраз мені підходить. Вже вдруге я став єдиним представником від України і взагалі від початку створення цього забігу українців на цій дистанції не було. Мабуть, вони люблять комфортніші і простіші забіги. Для мене - це вихід з зони свого комфорту.
Тепер виникає питання чи маєте ви якусь підтримку від держави чи місцевого самоврядування?
Єдина моя підтримка і моральна, і матеріальна - це мої батьки. Від держави і від місцевого самоврядування - ніякої підтримки. Я звик і одразу знав, що в якості будь-якої підтримки треба розраховувати лиш на себе і на свою сім‘ю - це правда!
Як готувалися до марафону?
Так, я із гордістю скажу, що я дійсно енергійно і регулярно тренувався. На тиждень я займався чотири рази на стадіоні, а в неділю старався пробігати половину цієї дистанції на стадіоні плюс регулював своє харчування і добре спав. Це головне, здоровий сон і повноцінне харчування дають чудовий результат.
Чи справдилися Ваші очікування щодо марафону?
Єдине про що я мріяв, щоб мене не ловили судоми, бо через це я б точно зійшов би з дистанції, а ще хотів, щоб мій результат був набагато кращий ніж минулого року. І так, мої очікування справдилися, хоча цього року організатори взяли ще більше учасників ніж минулого року і конкурентів було більше.
Який найкрутіший забіг, у якому Ви брали участь?
Та всі мої пробіги яскраві і незабутні. Завдяки їм, я побачив половину світу, решту я ще побачу. Але можу виділити один мій заокеанський старт Skechers Performance Los Angeles Marathon 2018, де я був представником від України.
Всі знають, що зареєструватися на цей марафон - це лише половина справи. Головне - отримати візу. Для цього мені багато прийшлося перетерпіти - багато тренуватися в різну погоду, витратити значну суму грошей, відмовляти собі у відпочинку.
Також, на той час в мене були проблеми зі здоров'ям, які я не вирішив. І моя поїздка була під знаком питання. Проте я зважився і полетів здійснювати свою мрію.
Чи маєте власні рекорди чи, можливо, всеукраїнські?
Я тільки звичайний бігун-ультрамарафонець, який просто бігає, не за результатами, а за емоціями. Але можу виділити ось цей. Цього року я був представником на найскладнішій дистанції Spartan Race Ultra 50 км, де виборов друге місце.
Нарешті, я зміг зрозуміти, що це моє. Нагадаю, ці змагання є одними із найбільш екстремальних у світі, а ця відстань є найбільшою в цих змаганнях. Головний аспект, що потрібно бігти і долати перешкоди при ліміті часу і місцевість вибирають трейлову із значними підйомами і спусками.
Які маєте плани на найближчий час?
Звичайно, є багато бігових планів. Але зараз в мене відновлення, оскільки я мав складний біговий рік. Щодо офіційних стартів, то я хотів би ще декілька разів пробігтися в Норвегії, Грузії, Ісландії, підкорити гору Казбек, побігати пейсмейкером за межами України, провести бігові екскурсії нашою країною, зробити власний біговий кемп і точно знаю, що хочу перетинати фінішну пряму із прапором України в штатах. Думаю, в найближчому майбутньому це все здійсниться, бо я цього хочу і до цього біжу!
Люся Грибик