Війна з російськими найманцями на сході України, яку ми уже звикли називати АТО, за останніми даними, забрала життя майже 600 українських військових.
Протистояння триває уже п’ятий місяць, і воно не матиме краю, поки через російський кордон йдуть каравани зброї для бойовиків, поки триває експорт смерті, каліцтв та руйнувань.
І поки десь на російських просторах їде таємнича «гуманітарна допомога» від «братнього народу» журналісти Еспресо.TV вирішили нагадати, яку «допомогу» Росія вже надала для Донбасу.
ПЗРК 9К338 Игла-С
Саме з цієї зброї терористи збили вертоліт на горі Карачун у Слов’янську 24 червня. Це переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження низколетючих цілей – літаків, вертольотів чи безпілотників в умовах впливу штучних або природних теплових перешкод. ПЗРК «Игла» з’явився на озброєнні радянської армії у 1983 році.
«Игла-С», яку росіяни люб’язно надали терористам, є останнім поколінням ПЗРК цього типу, який демонструє високу ефективність навіть проти так званих «крилатих ракет».
Максимальна дальність ураження – 6000 метрів, може збивати об’єкти, які летять на висоті від 10 до 3500 метрів. Ракета здатна наздогнати ціль, яка рухається зі швидкістю 340 м/с.
Перевага ПЗРК в тому, що він здатен ефективно уражати цілі і при цьому він дуже мобільний (його маса у бойовому положенні всього 19 кг, при цьому маса ракети становить 11,7 кг, а довжина ствола – 1635 мм) та в рази дешевший, ніж зенітні комплекси малої дальності, до яких вони прирівнюються за технічними характеристиками. Його вартість за різними оцінками складає від 80 до 150 тисяч доларів.
Відзначимо, у 2009 році Україна та Росія підписали угоду про обмін інформацією про експорт ПЗРК типу «Игла» та «Стрела». До цього часу подібна угода була підписана між Росією та рядок країн СНД. І завезення в Україну сотень цих комплексів ще раз доводить, що Путіна анітрохи не бентежить порушення міжнародних угод.
ЗРК «Бук-М2Е»
Зенітно-ракетний комплекс «Бук-М2Е» 17 липня на висоті 10 тисяч метрів обірвав життя 298 пасажирів рейсу МН-17 Малайзійських авіаліній, які не мали жодного відношення до війни, яка точиться на Донбасі.
Розробили цю машину ще в 1988 році, однак на озброєння російської армії вона надійшла тільки у 2008 році. Окрім Росії, «Буками» озброєні Венесуела, Сирія та Азербайджан.
Самохідний зенітно-ракетний комплекс «Бук» призначений для боротьби з маневруючими аеродинамічними цілями на малих та середніх висотах (від 30 м до 14-18 км), в умовах інтенсивної радіопротидії. Всі засоби комплексу розміщені на колісних тягачах підвищеної прохідності типу КрАЗ. На експорт комплекс пропонується під найменуванням «Урал».
Обстріл супроводжуваних комплексом повітряних цілей здійснюється як за допомогою одиночних, так і залпових пусків ЗКР (зенітний керованих ракет). В ЗРК «Бук-М2Е» застосовуються високоефективні зенітні керовані ракети з твердопаливним ракетним двигуном, що володіють бойовим спорядженням, яке легко адаптується до різних типів цілей. Використання даних ракет дозволяє знищувати повітряні цілі у діапазоні від 3 до 45 км по дальності, від 15 м до 25 км по висоті. При цьому ЗКР в змозі забезпечити висоту польоту до 30 км, а дальність польоту до 70 км.
В ЗРК «Бук-М2Е» використовується ракета ЗКР 9М317. Бойова частина ракети стрижнева, її маса становить 70 кг, радіус зони ураження осколками 17 м. Максимальна швидкість польоту ракети - до 1230 м/с. Повна маса ЗКР 9М317 становить 715 кг. Ракета також відзначається стійкістю та надійністю - повністю споряджена і зібрана ракета не вимагає ніяких налаштувань і перевірок протягом усього терміну її експлуатації – 10 років.
У складі комплексу застосовуються сучасні фазовані антенні сітки, що володіють ефективним командним методом управління, що дозволяє ЗРК одночасно супроводжувати до 24 різних повітряних цілей, які можуть уражатися з мінімальним тимчасовим інтервалом. Час реакції комплексу не перевищує 10 секунд, а ймовірність ураження літака, який не виконує маневрів ухилення, становить 90-95%.
БМ-21 «Град»
Бойова машина БМ-21 «Град» — реактивна система залпового вогню радянського виробництва на базі автомобіля Урал-375. Вона є спадкоємицею БМ-13, відомої під назвою «Катюші».
«Гради» були прийняті на озброєння збройних сил СРСР ще у 1963 році. Наразі «Гради» перебувають на озброєнні у більш ніж 30 країнах світу.
БМ-21 «Град» призначена для ураження відкритої і прикритої живої сили, неброньованої техніки і бронетранспортерів в районі зосередження, артилерійських і мінометних батарей, командних пунктів тощо.
«Гради» цінуються у всьому світі за надійність та стійкість до жорстких кліматичних умов. Установка без сумніву працюватиме і при -40 градусах, і при +50.
Калібр снаряда - 122 мм. Кількість снарядів для залпу: 40 штук. Максимальна дальність ураження цілі до 20,4 км (БМ-21К – українська модифікація, до 40 км), мінімальна – 1,6 км (БМ-21К – 5 км). Артилерійська частина монтується на доопрацьованих типах шасі вантажних автомобілів сімейств «Урал-375» або «Урал-4320» в залежності від модифікації.
Модифікація «Град-1» монтується на «ЗІЛ-131». Швидкість пересування бойових машин 75-90 км/год. В систему входить комплекс автоматизованого управління вогнем «Віварій».
РСЗВ може вести вогонь різними типами снарядів – осколково-фугасними, хімічними, запалювальними, освітлювальними, димовими, агітаційними, снарядами для створення радіоперешкод, снарядами з касетною головною частиною для дистанційного встановлення протипіхотних чи протитанкових мін та іншими.
Від одного залпу уражається приблизно 1000 квадратних метрів. Після залпу з «Градів» територія, яка потрапила під вогонь перетворюється на попелище, що ми можемо спостерігати на українських прикордонних зонах, які обстрілюють ся з території Росії мало не щоночі.
Не обділили росіяни і терористів установками залпового вогню: каравани «Градів» йшли через прикордонні області Росії, а тоді в Україну, замасковані під звичайні вантажні автомобілі.
ВВС-1 «Буратіно»
Нещодавно стало відомо, що терористи на Донбасі отримали від росіян важку вогнеметну систему «Буратіно» на базі танка Т-72. Пекельна зброя, іронічно названа іменем казкового героя.
Система розроблялась у 1970-х роках. Вперше була випробувана «на ділі» в Афганістані у 1988-89 роках, а згодом у 2000 році у Чечні.
Призначена система для виведення з ладу легкоброньованої і автомобільної техніки, спалення та руйнування споруд та будівель, знищення живої сили противника, розташованої на відкритій місцевості і в фортифікаційних спорудах, осколками та ударною хвилею.
Технічні характеристики цього звіра вражають.
Велика маса пакету направляючих труб зі снарядами потребувала шасі значної вантажопідйомності, а порівняно невелика дальність стрільби (від 400-600 до 4500 м) – високий рівень захисту всієї бойової машини, що в свою чергу робило її ще важчою. В результаті маса бойової машини сягає 46 тонн.
Пакет з 30 направляючих для некерованих реактивних снарядів (НКРС) змонтований в рухомій частині пускової установки на платформі, що обертається. Всі дії по наведенню установки на ціль, доданню їй необхідного кута піднесення екіпаж із трьох чоловік здійснює, не виходячи з машини, за допомогою прицілу і приводів відстеження.
Крута траєкторія польоту снарядів до цілі вимагала точного розрахунку умов стрільби і створення спеціальної системи управління вогнем. Вона включає оптичний приціл, лазерний далекомір, датчик крену (нахилу) і електронний балістичний обчислювач. За допомогою лазерного далекоміра відстані до цілі визначаються з точністю до 10 метрів. Ці дані автоматично вводяться в балістичний обчислювач, що розраховує необхідний кут піднесення пускової установки. Кут крену пакета напрямних фіксується автоматичним датчиком і також автоматично враховується обчислювачем.
Некерована ракета складається з головної частини з наповнювачем, детонатора і твердопаливного реактивного двигуна. Калібр снарядів – 220.
Залп з такої зброї рівняє з землею все – площа ураження до 40 тисяч квадратних метрів.
Протипіхотні міни
Протипіхотна міна – це боєприпас, призначений для ураження живої сили противника дією продуктів вибуху (фугасні) або осколками. За термінами спрацьовування протипіхотні міни бувають миттєвої дії — вони вибухають при контакті з об’єктом, і сповільненої дії — вони автоматично спрацьовують або приходять в бойове положення після закінчення заданого часу. Залежно від конструкції детонатора протипіхотні міни поділяються на контактні та неконтактні. Контактні спрацьовують при безпосередньому натиску вагою кілька десятків кілограм на їх детонатор, а неконтактні — від дії фізичного поля цілі (магнітного, акустичного, вібраційного).
На початку липня Верховний комісар ООН з прав людини Наванетхем Піллей, посилаючись на інформацію моніторингової місії всесвітньої організації, що діє в Україні, заявила, що на Донбасі під час бойових дій застосовуються протипіхотні міни. Вона не уточнила, котра із сторін вдалась до застосування цієї зброї.
Проте тут відповідь очевидна, адже Україна ще в 1999 році підписала, а в 2005 році Оттавську Конвенцію про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення. Підписавши цей документ, Україна зобов’язалася не виготовляти протипіхотних мін, а ті, які залишились у спадок від СРСР, - утилізувати. Програма утилізації протипіхотних мін, розрахована на 12 років, передбачає знищення 3 мільйонів одиниць протипіхотних мін типу ПФМ-1 до 2018 року.
Цю угоду ратифікували 156 країн, країн, які мають на озброєнні ППМ можна перерахувати на пальцях. Росія також серед них.
РПВ «Джміль»
Серед зброї, яку доставляли бойовикам, українські військові неодноразово захоплювали в якості трофею і реактивні піхотні вогнемети «Джміль». Ці вогнемети надійшли на озброєння ЗСУ у 2004 році і успішно випробувані росіянами під час війни в Грузії у 2008.
Унікальність цієї зброї в тому, що один боєць з таким вогнеметом здатен замінити цілий артилерійський розрахунок. По ефективності впливу в ближньому бою на всі види обраних цілей за винятком танків, не поступається 152-мм осколково-фугасним снарядам. І при цьому вогнемет надзвичайно мобільний – його маса всього 8,8 кг, а довжина – 940 мм. Максимальна дальність стрільби 1700 м.
«Джміль» застосовують переважно для ураження живої сили в будівлях та захисних спорудах, адже снаряди з легкістю руйнують стіни з цегли, каменю чи бетону. Саме з таких вогнеметів росіяни зі своєї території обстріляли українських прикордонників у селищі Мілове на Луганщині в ніч на 10 серпня.
Цей перелік - це тільки невелика частина того, що Росія кожного дня надає терористам, найбільш руйнівна і смертоносна. Адже зараз уже неможливо злічити зі скількох гаубиць чи мінометів терористи б’ють по житлових кварталах, скільки гранатометів використано, скільки куль полетіло в бік українських військових та мирних мешканців.