У віддалене село до старенького священика послали в поміч молодого священнослужителя, щоб той пройшов практику і набрався трохи досвіду.
Наступного ранку вже двоє служителів були в храмі і разом служили Літургію. Першим, що слід було показати, це - як служиться Проскомидія.
Коротка частина Божественної Літургії, де служитель приготовляє дари до Святого Причастя. Слід було не тільки молитися, але ще й вирізати маленькі кусочки хліба із хлібців, що називають “просфорою”.
Старець нарізав основні частини і виклав молитовно їх на дискосі, а далі почав нарізати маленькі кусочки для вірних. Нарізав їх дуже багато.
Дивним було те, що в часі Літургії до причастя приступило мало людей, а освячених частиць залишилось багато, майже ціла чаша.
Тоді наступного ранку, коли молодий священик повторював побачений напередодні обряд і вже сам нарізав хліб, ось тоді сталось те, що викликало подив у старця. Молодий служитель, окрім основних частиць, вирізав лише кілька малих, які скромно розташував на блискучому дискосі. Зрозумівши здивування старця, той пояснив: “А навіщо нарізати багато? Адже і так буде мало людей…”
На що старець відповів: “Правду сказав, але неповну. Хіба добрий той, що сіє скупо? Хіба добрий той душпастир, що не мріє та не докладає належних зусиль і, зокрема, проповідуючи всім своїм односельцям спасенне Слово Боже та запрошуючи, щоб усі приступили до сповіді й причастя? Тут, на цій парафії, всі добре знають, що частичка їх чекає. Знають, що Бог жертвується за всіх них. Адже вечеря для всіх готова! Пам’ятаєш?
А ще послухай мене, старого, що перейшов багато чого: і духовних злетів, і духовних падінь. Отож, скажу тобі: не дозволь ніколи змиритися з тим, що ще доволі мало вірних реально й активно присутні в парафіяльній спільноті, не дозволь собі відібрати віри в те, що ціле село колись таки буде об’єднане в єдиному Тілі Христа. Я вірю в це, і це - підтвердження моєї віри.”