- Прошу, не стійте тут і не витрачайте на мене свого часу. Нічого доброго в мені немає. Я огидна для всіх і для себе самої!!!
Зустрівши священика, який запрошував її на зустріч групи молоді, дівчина давала волю своєму роздратуванню. Зі злістю й гіркотою вона викидала із себе все те, що їй самій у собі не подобалося.
- Я дуже приземлена, зверхня й нецікава, у мене нестерпний характер і я зі всіма конфліктую. Ніхто насправді не бажає зі мною зближуватися. Заздрю своїм подругам, у сім'ї теж усіх дратую. І що мені робити на білому світі!
Священик поглянув на неї, і після хвилинної мовчанки сказав: "Чи знаєш, що у тебе прекрасні зелені очі?"
Дівчина оторопіла від несподіванки й замовкла.
Це був перший крок.