Драматичні події останніх місяців, якщо достатньо, наскільки це зараз можливо, відволіктися від фактажу «поля» і спробувати побачити логіку процесу пробуджують до певних асоціацій.
Здається, що Господь, як справжній Учитель дав нашому народові на розв’язання задачу. Задача цілком посильна, хоч і з кількома невідомими, бо Вчитель ніколи не дає таких задач, котрі учень не може розв’язати. Кожна наступна тема із підручника випливає із попередньої, кожне розв’язання наступної задачі випливає із легших, подібних і головне – уже розв’язаних самостійно задач. Якщо пропустити якийсь параграф, якщо не зробити просту задачу, то до справжнього рівняння ніколи не добратися. Мусимо то пройти. Така вже вона, космічна алгебра.
«Не розумієш умову задачі? — Читай ще раз!» - Вчитель знову і знову дає однотипну задачу доти, допоки ми не зрозуміємо умови. Що ж то за така умова, якої ми не бачимо?...
1991 рік і 2014 дуже схожі між собою тим, що є унікальний шанс нарешті зрозуміти умову задачі. Для того, щоб справа зрушилася з місця, для того щоб ми врешті «вийшли з Єгипту» в ту пустелю, потрібно повне очищення влади. Ця мета не має сходити з порядку денного, навіть в той самий день як безумний Вова Кегебіст зробив те, що історики називають «приводом до третьої світової війни». Отже, ключ до задачі – люстрація, «очищення через жертвоприношення». Ми мусимо здійснити жертву і скіпетр влади на певний розумно тривалий час забрати в тих, хто пов’язаний із минулим радянської епохи.
Як і тоді в 1991 році від влади мали бути відсторонені усі ті, хто мав стосунок до комуністичної партії, усі ті хто служив в КДБ, був секретним співробітником, трудився на ниві радянського правосуддя тощо. Звичайно, що серед тієї армії партноменклатури і «червоних директорів» були і професійні кадри — не інакше, але їх особистісні і ціннісні якості мали бути піддані сумніву, тих людей мали зупинити бодай на десять років, щоб зруйнувати можливості користуватися зв’язками і владою. Нехай би «професійні люди» ще раз підтвердили свою високу кваліфікацію поза державними інститутами, наприклад в бізнесі. Нові, малопрофесійні зелені кадри робили б кілька років одні помилки, але зрештою зрозуміли б роботу. Основна проблема будь-якого кадровика це одвічна дилема «кого вибрати?» — людину, якій можна довіряти через особистісні якості із посередніми знаннями чи людину професійну, але сумнівної репутації? Світоглядно здорову людину завжди можна навчити, принаймні це набагато легше, аніж морально уздоровити безсовісного профі. Зрештою, мало хто може похвалитися, що після здобуття фаху і прийшовши на своє робоче місце повністю розуміє роботу. Дев’яності роки — золотий час для юристів, оскільки гучний розвал СРСР урівняв в можливостях професорів права і студентів юрфаків, адже право – це перш за все розуміння принципів і засад та знання конкретних норм. Більше того, молоді люди через свою добру пам’ять, гнучкий розум і творчий підхід навіть мали перевагу. Багато сьогоднішніх знаних юристів розкрилися в тих дев’яностих роках. Цей унікальний шанс тоді, в бурхливих дев’яностих було втрачено. На майданчику рівних можливостей замість активно дати молоді роботу із будови держави – ми напхали владні кабінети партійними музейними експонатами КПСС.
Знавці історії партії ВКП(б) стали «культурологами», спеціалісти із наукового атеїзму - «релігієзнавцями», рупори військового комунізму раптом стали соціологами, співробітники КДБ стали гордо іменувати свою «фірму» – СБУ, поміж тим на корпоративних пиятиках 23-35 тости виголошуючи «За родину, за Сталина»… Весь цей маскарад заради влади, заради того, щоб не змінювати вже усталених стандартів життя. Ніхто й не читав того: «Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Матв. 6:21)
Ми не читаємо умову задачі. Учитель сказав нам: здобудьте собі Україну і ми її не здобули. Партійна номенклатура, проголосивши незалежність України (замість того, щоб «відновити» незалежність — це важливий момент) зовсім не мала на меті відновлення української держави – а тільки збереження впливу ЦК КПУ на території УРСР в час, коли стало зрозуміло, що ГКЧП не спрацює. Саме партійні діячі тоді проломлювали ситуацію через коліно, а нині відомий бютівець Прикарпаття (тодішній капеесесник) грозився повернутися і показати «кузькину мать» як тоді було модно у совку. Газети в архіві збереглися. Коли ж «кузькина мать» отак нахрапом не прийшла – всі секретарі та інші прогресивні вирішили зберегти посади, гроші і впливи в межах ввірених їм компартією територій. Україну тоді ми не здобули. Ми тоді тішилися, що «без крові» здобули незалежність. Леонід Макарович як справжній профі в радянській ідеології зумів те речення нам вклинити. Знаємо самі, що кров була. Від нас поза своєю волею відійшли отець Ярослав Лесів, В’ячеслав Чорновіл, були й убиті і безвісти пропалі. Частково нібито і зайшла «перша українська влада», серед яких було багато порожніх людей – тих, що скористалися патріотичними мітингами, шахраями, що привласнили пожертви діаспори, сексоти, казнокради та інші дрібні «щурі», котрих завербували в перші ж тижні, адже в КДБ вміли користуватися папками з особовими справами. Взагалі, перехідний революційний час — ідеальні умови для роботи спецслужб, для вербовки, для збору чи викиду компроматів, для просування по службі чи інкорпорації агентурної мережі. Про те тоді мало хто думав, бо ось вона, незалежність – синьо-жовта, від Карпат до Чорного моря!
Стара нова влада трохи очуняла від стресу, агенти відновили стабільний зв’язок із «центром», колишні секретарі райкомів і обкомів почали вступати в гламурні партії різного крою — від націоналістичного спрямування і до істеричних лівих, в парламенті з’явилось чітке проросійське лобі, старі кегебісти, що вже носили однострої СБУ з ніжністю роздумували над своїм гордим статусом агента ФСБ з усіма грошовими перспективами. Клептократи, п’ята колона, «істінноє православіє» і СБ весь цей час, двадцять три роки (вдумайтеся в цю цифру!!!) тримали за ноги Україну, методично знищуючи систему освіти, охорони здоров’я, систему правопорядку, збройних сил, всякого роду інфраструктуру, транспорт, зв’язок, угробили до краю науку, за півдарма взяли всі активи, надра та інші можливості, повністю деморалізували систему державного управління… Номінальну Україну, а фактичну УРСР перетворили на кар’єр, де всі громадяни стали рабами-копачами, які мали б здобувати ресурс для нових рабовласників.
Чия вина? Наша. Ми не провели люстрації. В 2004 році нібито на зміну кучмізму, а він був, хоч і призабувся на фоні «покращення» прийшла нібито «нова влада». Як виявилося вже трохи пізніше, там дійсно були люди, що хотіли змін і працювали над цим, але вони не мали повної сили, бо відсутність люстрації в 1991 не залишила їм шансу. Помаранчева і біло-блакитна «пісочниці» помінялися місцями, розкрадання держави продовжувалося. Різниця поміж владою і так званою опозицією всі ці роки, незалежно від почасових змін «пісочниць» тільки одна: при підкопі під Україну влада мала більшу лопатку, а опозиція домовлялася про свою частку в копанні. Всі ці роки політикум мріяв не про перетворення УРСР в Україну, а просто про більшу лопатку. Замість якоїсь бодай позірною люстрації Верховний багатодітний пасічник галактики своїм меморандумом повернув до життя вже засмерділий політичний труп двічі несудимого Януковича, навіть зробив його прем’єром… А ми тут ніби про люстрацію… Головне — трипільське череп’я! Від кращого банкіра країни і антикризового прем’єра часів Кучми чекали перетворення країни, а той весь час показував свої дві руки, які… ну ви в курсі…
2010 рік. Гібон таки приходить до влади. І знаєте, що він робить першим ділом? Робить свою власну «люстрацію» - в усі регіони призначаються донецькі, у всіх регіонах будуються пірамідоподібні насоси, що викачують гроші наверх — все в сім’ю… Професійні кадри із залишків правоохоронної системи старанно вичищаються, міксуються, витісняються. Більш-менш жирні кусочки бізнесу одразу стають бізнесом Сашка Стоматолога, все що дрібніше – в кожній області один із заступників голови ОДА стриже на 10% і чемно возить касу нагору. Янукович змінює конституцію на свою користь, ставить прокурором свого вірного пса – командора Маленькезернятко, паралельно змінюється КПК, де практично всі процесуальні дії контролюються прокуратурою. Чи то справу відкрити чи закрити, встановити чи зняти прослушку або зовнішнє спостереження, арештувати чи затримати, вилучити докази чи будь-яка найменша дія – під контролем прокуратури. Наглядове провадження прокуратури – це майже те саме, що публікація таємниці слідства в якійсь обласній газеті. Міліція чи СБУ навіть якби й хотіли якусь справу довести до кінця – то тільки з відома прокуратури. За гроші справи відкривалися і закривалися, докази долучалися до справи чи пропадали безслідно, як і показання свідків, висновки експертиз тощо. Дійшло до абсурду, що прокуратура почала брати хабарі в інших правоохоронців щоб справу довести до суду. Про те, що успішні розслідування прокуратура «забирала» собі в підслідність — показники ж треба тримати високі, не працювати ж в поті чола… Фактично, доведена до логічного завершення кримінальна справа — питання компромісу усіх задіяних служб і кас, адвокати перетворилися в грошових кур’єрів. Недаремно в судах такими популярними були колядки і щедрівки, в крісла прокурорів сіли колишні зеки. Недаремне Пшонка мнив себе Юлієм Цезарем… А ми говоримо люстрація… України вже немає навіть до кінця формально. УРСР перетворено в країну урків – «Уркаїну». На ключові пости призначаються відверто агенти кремля: СБУ, Міноборони, Мінюст, Міністерство освіти, РНБО та інші — в руці ФСБ.
І от, знову Вчитель терпеливо каже: «Читай ще раз». І знову Майдан. Здається, ми вже починаємо розуміти умову задачі. Розуміти задачу — то вже 30-40% знати розв’язок. Народ розуміє. Політикум ніби десь поруч, в тумані «зупинятори» і «покращувачі» змагаються за свою велику лопатку. Але опозиція перемагає, мільйонний майдан у Києві і всі майдани цілого світу розуміють задачу. Велика і мала лопатки мають бути зламані. Люстрація. Очищення. Кров невинних мучеників взиває до нас, аби ми врешті зрозуміли умову задачі. Очищення через жертву – українські люди пожертвували життям – то чому політики не можуть пожертвувати посадами і своїм перебуванням у владних кабінетах. Це що, замала жертва? О, так, за них «купу людей голосувало, чоловіче Божий!»
З чого розпочинати? З того самого, з чого треба було розпочати в 1991 році. Отже, в новій вільній справжній соборній незалежній суверенній Україні в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в збройних силах та органах правохоронної і судової системи автоматично не можуть бути:
1) особи, причетні до КПРС; теперішній час цей список доповнив членами КПУ та членами Партії Регіонів;
2) особи, що служили в органах КДБ, а також агенти та інформатори КДБ, ФСБ, інших спецслужб, позаштатні співробітники тощо; співробітники особливих відділів в армії, замполіти та інші ідейно-політичні працівники радянської армії; співробітники кримінально-виконавчої системи.
3) особи, що були призначені на керівні чи ключові посади (від начальників та їх заступників секторів, частин, департаментів, відділів, управлінь і до основних керівників служб, відомств, агентств, міністерств тощо), на посади кадровиків, на посади із адміністративно-розпорядчими функціями за останні чотири роки – з моменту інавгурації Януковича;
4) особи, котрі перебуваючи на державній службі, в органах місцевого самоврядування, виборних органах різного рівня, в органах правоохоронної чи судової системи за родом занять із власних переконань чи за вказівкою виконували нетипові і нештатні функції — фальсифікували документи, виносили неправосудні вироки чи рішення, займалися рейдерством, переслідували громадян через порушення їх прав, вчиняв інші службові злочини, недбальство, бездіяльність, формалізм – особливо що стосується виборчих прав, права на протест, права на інформацію, права на недоторканість особи, її здоров’я та життя, житла, телефонних дзвінків і кореспонденції, інші порушення прав осіб, як фізичних так і юридичних;
5) особи які вчиняли за суттю корупційні діяння, навіть якщо на момент вчинення такого діяння в законодавстві не існувало норми про її корупційність, але це випливало із логіки діяння – наприклад суміщення посад, вирішення питань за наявності конфлікту інтересів на свою особисту користь, порушення субординації прийняття рішень, пряме підпорядкування родичів тощо
6) особи, що мають стосунок до сепаратизму, підбурювання до агресії, протистояння, інші дії що можуть бути кваліфіковані як державна зрада або зрада національних інтересів, особи, що мають паспорти інших держав, котрі схвально поставилися до пропаганди і фальшування фактів в ЗМІ, особи що заплямлені політичною корупцією – купівля голосів, перехід з партії в партію з різними світоглядними засадами, кумівство тощо
7) особи, що обґрунтовано підозрюються (навіть якщо продажний суд «встановив» інше) в корупційних діях, казнокрадстві, мають не відповідні способу життя майно і доходи, в тому числі і члени їх родин, особи що просувалися по службі за фальшивими документами про освіту, про військову службу, про трудову діяльність, про медичні огляди і здоров’я, про призначення пенсій по інвалідності, документи про учасників бойових дій, учасників-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, інших документів про отримання спеціальних звань чи посад, спеціальних знань чи профпідготовки, вчених ступенів тощо.
8) особи, що вийшли на пенсію по віку і отримують відповідне забезпечення
9) особи що мають судимість за умисні злочини або з обтяжуючими обставинами, або таку, що привела до смерті чи каліцтва людей, розповсюдження наркотиків, статевих злочинів, торгівлі людьми, в тому числі і погашену у відповідності до законодавства, скасовану через амністію (в тому числі і амністія на стадії досудового слідства) чи помилування;
10) особи, котрі через свою невідповідну неетичну публічну поведінку, хамство, садизм, зверхність, расизм, інші форми дискримінації тощо продемонстрували свою зневагу до суспільства і людини зокрема.
Список можна доповнювати та уточнювати.
Хто потрібен новій Україні? Той хто не був членом КПРС, КПУ, ПР, той, хто не служив в КДБ, ФСБ, той хто непричетний до переслідувань власного народу, в тому числі і під час народного Майдану, той хто не заплямований корупцією, казнокрадством, хабарництвом, рейдерством, сумнівною приватизацією хто не є «касиром» нинішніх чи учорашніх бандитів, хто не порушував права людини та громадянина, розуміється у своїй роботі, серед керівників територіальних управлінь має бути місцевий – із розумінням специфіки та особливостей, той, про кого колеги можуть сказати багато добрих слів чи не мати слів поганих, хто відкритий до публічності і, може комусь здасться дивним — має почуття гумору, бо гумор то ознака інтелекту. При вступі на посаду, психологічні тести, перевірка на детекторі, спец перевірка резюме, співбесіда і публічна демонстрація документів про роботу, освіту, військову службу, професійну підготовку, медичний огляд — обов’язкові. Рекомендації з попередньої роботи чи служби із фактичним матеріалом вітаються.
Такою має бути люстрація, у вигляді спеціального люстраційного публічного суду чи ліцензійного бюро на право займатися таким видом діяльності як державна чи муніципальна служба та право бути обраним на виборні посади.
Тут нам прийдеться непросто. Люстрація особливо важко буде відбуватися в представницьких органах – різного роду радах, де за колективною безвідповідальністю ховаються партійні махінатори і корупціонери, «чоловіки Божі» та інший непотріб.
Ще складніше в силовому блоці, особливо зважаючи на те, що в часи Януковича професійні кадри було фактично репресовано – одних звільнили, інших понизили, перевели на іншу роботу чи в інший регіон, розпорошили, деморалізували, підставляли, фабрикували справи, чинили інший тиск тощо.
Основну увагу (за умов що законодавче поле не зміниться) слід приділити прокуратурі як основному органу що здійснює нагляд за законністю та процесуальними діями інших силовиків. Зараз на Прикарпатті в цій справі не видно просвітку. Нібито вже і погодили адвоката на прокурора. Щось дуже нагадує недавню справу із Уповноваженим із прав людини ВРУ, щоправда там навпаки — із «прокурора» зробили «адвоката». Невідомо чи знає він, що таке правдивий чесний нагляд? Чи буде він тримати в таємниці матеріали слідчих інших органів, що проводять слідство чи дізнання, чи вся прокуратура хором буде попереджувати фігурантів нових кримінальних справ про зібрані факти. Враховуючи, що квота прокурора дісталася свободівцям, то я так розумію, що Гаркот — і Колковський — останні із свободівців, котрим тут щось загрожувало. І ніяких пенсіонерів, довгожителів прокуратури та інших «динозаврів»!
МВС — про них говорити смішно, бо ще трохи і їх набиратимуть по оголошенню в газеті поруч із текстом «на интересную работу приглушаються грузчики». Підозрюю, що серед них чесних співробітників немає. Роками були затиснені між законом і своїм жадібним керівництвом, без пального, без забезпечення на зв’язок, міліцейську форму, нормальну техніку і кабінети – всі ці роки змушені були стати на стежку гопників у формі – в ДАІ, в розшуку, в УБЕЗі, в відділах по боротьбі із наркотиками… З чим мали боротися те й контролювали — наркоту, повій, торгівлю зброєю, рекет, здирництво, кримінал на замовлення, хабарі за довідки на паспорт, зброю, печатки, паспорти, посвідки на проживання для іноземців тощо. Міліцію всю треба розігнати до бісової матері, але перед тим треба придумати куди б їх відправити на роботу. Хоч якусь придатну роботу і перекваліфікацію, щоб безгрошів’я не штовхало на бандитизм, розбої і грабежі — те, чим вони і так вміють займатися. На даному етапі керівник МВС має бути принаймні «середньої паршивості», котрий хоч знає роботу в карному розшуку – основна задача МВС, ясна річ, що всі інші вимоги по люстрації нікуди не діваються, ніяких «мокрух», «заказух», «кришування» тощо. Цей начальник, як і керівники підрозділів мають розуміти що вони дуже тимчасові. З числа особового складу протестувати і вибрати достойних і відправити на курси по підготовці кадрів – ця молодь врешті має змінити обличчя МВС. Хіба мало достойних випускників університетів — юристів, інженерів, техніків, математиків, психологів, хіміків, лікарів? У нас жахлива ситуація в МВС. На людей схожі хіба міліцейські експерти-криміналісти і кінологи, в се решта в основній своїй масі — закінчена наволоч. І ніяких пенсіонерів, знаних і героїв України часів невидимого УРСР! Сьогодні на посади навіть намагаються потрапити відставні полковники та інші, що виходячи на пенсії поробили собі «інвалідності», щоб пенсія мусорська була більшою — нібито вся їхня сивина, розлади підшлункової, цирози і сліди частого триперу є професійним захворюванням, похворіли бідаки на службі… Тепер якось «не альо» заходити на посаду – не то лікарів і медкомісію підставляти за неправдиві висновки, не то насолоджуватися тихим життям військового пенсіонера без генеральських амбіцій. Питання про стан здоров’я, інвалідність мусить бути в кожному листку особової справи люстрації!
В СБУ теж справа не проста. От, давайте поміркуємо разом дивлячись на функціональну структуру СБУ: це відділи контррозвідки, захисту національної державності, контр розвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, охорони державної таємниці та ліцензування, боротьби з корупцією та організованою злочинністю, боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, оперативно-технічних заходів, оперативного документування, слідчий відділ, відділ інформаційно-аналітичного, кадрового, правового, господарського, фінансового, медичного та інших видів забезпечення оперативно-службової діяльності Служби безпеки України. Ми можемо й далі зробити ту ж саму помилку що й раніше вже робили. Відомо, що в часи Якименка, відвертого агента ФСБ, якого Путін зумів завести на посаду голови українського СБУ відбувалася руйнація спецслужби, як і української армії. Хто за останні два-три роки попав під прес феесбешного керівництва? Відділ «Т», що займається політикою, журналістами і громадськими діячами? Чи може технарі попали під зачистку? Чи може контррозвідка? Де старпери умудрилися не вести свою функціональну діяльність, бо вони бачте домовились із ФСБ про взаємну нерозробку – при цьому ФСБ рило рук не покладаючи. Чи може співробітники ВКЗЕ, які виконували нетипові для спецслужби завдання по «державному рекету» і «державній котрабанді» для Стоматолога? А тепер увага: під найбільші переслідування за часів Януковича попали співробітники відділу «К», яким по функціоналу ввірено «організацію, здійснення та координацію оперативно-розшукових заходів щодо викриття та розробки корумпованих посадових осіб в структурах державної влади, управління і контролюючих органах» – це якраз і є ті оперативники, котрі стоять з громадянами на світлій стороні сили. Вони займаються хабарниками в міліції, прокуратурі, податковій, судах, органах влади. В Івано-Франківській області близько двадцяти оперативників за останній час були або звільнені, відправлені на пенсію або переведені із пониженням, розпорошені по інших відділах, переведені в інші регіони, зазнали тиску – в тому числі шестеро керівників напрямів — все робилося для того аби не було кому пильнувати за корупціонерами.
І що ми бачимо на народній і люстраційній радах? Знову на «співбесіду» прийшли старі кадри із КДБ, пенсіонери, корупціонери і просто людиноненависники… Чи то таке завдання мають сексоти із місцевих майданівців? Чи то хтось бажає отримати повну валізку зелених аргументів? Зараз золотий час для вербовки і просування «своїх» на посади – як зі сторони криміналу, політичних аферистів, так і зі сторони іноземних спецслужб.
Може, нам уважніше треба придивитися на звільнених заднім числом цілого комплекту співробітників ДСО в області, що відмовилися їхати штурмувати майдан, може варто звернути увагу на чесних співробітників СБУ, котрих позвільняли чи понизили протягом останніх двох років? Може в МВС закликати розумних чесних і порядних людей з числа молодших офіцерів? Може там і є ті чесні офіцери, котрих ми шукаємо.
Ми, як громадяни вимагаємо люстрації!
Ніякої КПРС, КПУ, ПР. Ніякого КГБ, ФСБ та інших спецслужб! Ніяких пенсіонерів та інвалідів, героїв, геніїв, заслужених, народних, липових докторів наук тощо! Ніяких корупціонерів, людей, що не можуть пояснити свої статки, доходи і майно! Ніяких формалістів, хамів, «людей Божих», гламурних, закомплексованих, садистів, ідіотів!
Читаємо ще раз умову задачі!
Поки нас не відрахували з цієї школи і цього класу назавжди!
Поки Вчитель із розумінням дивиться на всі наші потуги, в крапці знаку запитання!
Ігор ТКАЧ, Вікна
