Варто лише навчитися відрізняти — принаймні, інтуїтивно – Терези від терезів, золотий перетин гармонії і внутрішньої свободи від магазинних ваг.
Констатую факт – ні мої, більше, ніж двадцять, різножанрових книг, ні моя вузівська робота не принесли мені матеріального достатку. Але хоча би позбавили від злиденності та грубших форм бідності – і за те вже слід подякувати примхливому матеріальному божеству…
…Сенека, який жив (що не кажіть, наставник маніакально-депресивного Нерона) то у розкошах, то у саморукотворній аскезі, казав, що однаково, із якого кубка пити – золотого чи глиняного…
Сенека був не стільки філософом, скільки мудрецем.
…Римський імператор Діоклетіан після зречення від престолу полюбляв вирощувати овочі, до прикладу, капусту. Як на мене, садити капусту значно приємніше і безпечніше , ніж бути розпорядником людських доль і життів…
…Кажуть, на похороні Олександра Македонського, цього романтичного ексцентрика, руки покійного звисали з коня. Такою була августійша воля…
Ці мертві руки були символом того, що серед людей нема ні напівбогів, ні боженят. Кожен помре, нічого не прихопивши до потойбіччя. Бо навіть рабині, ритуально страчені, не могли потішити ані покійних фараонів, ані їхні мумії.
…Таїс Олександрійська раділа горнятку води у пустелі. Мільйонер-старообрядник Сава Морозов, що любив поїти коней шампанським і обжирати гостей чорним кав′яром, застрелився у 44-літньому віці у Ніцці. На курорті….
… У радянських концтаборах більше шансів вижити мали ті, що вміли їсти, тобто не кваплячись заковтувати (хоча це дуже нелегко зробити людині, тортурованій постійним голодом) хліб і баланду за лічені секунди. Ті, котрі вміли їсти, старанно пережовували кожну хлібну молекулу. Нетерплячі або ті, що на волі жили у заможно, частіше ламалися. Хоча і тут закономірностей не було – лише тенденції….
Приклади можна нанизувати до нескінченності.
На відчуття душевного ладу не надто впливає кількість побачених країн, спожитого алкоголю чи делікатесів.
Я ніколи не гнався і не женуся за тінню царя Долара. Женуся лише за золотим перетином у собі. Ця гонитва довга і переважно не надто успішна –але це вже інша тема…
Не жартую – нехай Терези не відміряють мені багато «бабла». Нехай відміряють те, що є дійсно необхідним для мене.
Крамарські терези – завжди пародія на великі Терези, цю посудину золотого перетину, яка відмірює кожному його часточку щасть і печалей.
Але одні і у щасті побачать небезпеки і гримаски майбутніх печалей. Інші і у печалях прозріють обриси можливого майбутнього щастя.
Варто лише навчитися відрізняти — принаймні, інтуїтивно – Терези від терезів, золотий перетин гармонії і внутрішньої свободи від магазинних ваг.
Степан Процюк,
письменник,
викладач Прикарпатського університету.