Шановні читачі, прислухаючись до того, про що зараз найчастіше говорять, і згадуючи дещо зі своїх минулих літ, ставлю собі запитання: що в нашому суспільстві найважливіше?
З цього приводу хочу поділитися з вами деякими думками і тим самим запросити вас замислитися та зробити для себе висновки.
Наша відповідь на запитання, хто чи що для нас є найважливішим – має величезне значення в нашому житті.
Проїжджаючи різними українськими містами, містечками чи селами, помічаємо, що на нашій землі дуже багато діючих культових споруд: храмів, домів молитви, синагог, є навіть мечеті. Це свідчить про те, що в нас велика кількість людей вірять у Бога.
За повідомленнями ЗМІ, на християнське свято Зіслання Святого Духа, яке в народі називають Зеленими святами, коло 5 мільйонів осіб брало участь у Богослужіннях. Якщо люди так активно відвідують божі доми, то, правдоподібно, Бог і те, що Боже, є для них дуже важливим, визначальним у їхньому особистому, родинному, громадському та громадянському житті.
Однак події зі щоденного життя нашого суспільства розвіюють такі висновки. Нещодавно я слухав радіопрограму на економічну тематику. Ведучий почав її таким словами: "А тепер будемо говорити про найважливіше – про гроші". Запрошені співрозмовники старалися пом’якшити це категоричне твердження, хоча у своїх висловлюваннях дотримувалися такої самої позиції.
Скрізь чуємо розмови про гроші, що вказує на прив’язання до них багатьох українців.
Достатньо згадати хоча б про таку хворобу нашого суспільства, як корупція. Хабарництво може відбуватися як на дуже високому державному рівні, так і на низькому щаблі місцевого життя, але суть цього явища є однаковою, байдуже, чи йдеться про 100 гривень, чи про 100 000 у. о.
Періодично засоби масової інформації подають перелік найбагатших людей України.
Щороку цей список стає довшим, а статки найбагатших осіб - більшими. До речі, вказані в ньому особи становлять верхівку політичного та економічного життя.
Дивно, що ЗМІ не звертають уваги на чесність чи освіченість згаданих осіб, бо якщо б вони такими були, то становили б еліту української нації.
Сподіваюся, ці мої міркування допоможуть шановним читачам зрозуміти, що відбувається, і навіть більше – знайти вихід із такої ситуації, на яку чуємо багато нарікань.
Кожен із нас повинен рішуче посісти певну позицію, запитавши себе, хто або що для мене в житті найважливіше. Сьогодні в Україні багато людей вагаються, їм бракує сили духу, щоб прийняти остаточне рішення.
Якщо ми не перестанемо блукати, думати одне, а робити інше – не матимемо такого майбутнього, якого справді хочемо. Визначаймося, але пам’ятаймо, що кожний вибір має свої наслідки.
Любомир Гузар