Олег витягає із груди сміття пластикову пляшку з пива, надпиває з неї, та за секунду з огидою випльовує усе що не встиг ковтнути. У знайденій пляшці виявилося зовсім не пиво…
- Ми вільні люди, - каже він інспекторам «Муніципальної варти». – Їжу купуємо у магазинах. Спимо в теплі. Ніхто нас не чіпає і ми нікого не чіпаємо…
Таких як Олег на сміттєзвалищі неподалік села Рибне сотні. Тут навіть вибудуване немаленьке село заповнене збитими із будівельного сміття будиночками.
Всі хто тут живуть – працюють на стихійній сміттєсортувальній лінії. Причому тут немає жодного конвеєра, обладнаних робочих місць чи профспілки. Але звідси їдуть тоннами запаковані у мішки пластик, скло, папір та метал.
- То ось так ми ходимо і виймаємо все, що можна продати, - Каже до інспекторів жінка у червоній хустині, перед тим як піти за бульдозером, який ковшем розгрібає сміттяну гору. – Кожен збирає щось одне. Я наприклад вибираю усе паперове. Його потім здають на макулатуру. Але найвигідніше це збирати метал. Бляшанок звичайно тут менше ніж пластикових пляшок, але здати їх можна, це значно дорожче.
Полігон із захоронення твердих відходів розташований посеред лісу. Дорогою сюди зустрічаєш таблички із вказаними межами мисливського лісового господарства, а потім лісового господарства Збройних сил України. І раптом серед лісової чащі з-за дерев показується велетенська пістрява гора, на вершині якої диркотить бульдозер. Це не сміття насипане на пагорб. Це власне і є пагорб із сміття. Над ним здіймається пара. Ліс довкола вкритий снігом, але на смітті снігу не знайти. Товща сміття розкладається, виділяючи при цьому тепло та дуже неприємний запах.
- Ми вже давно звикли до цього запаху – розповідають чоловіки, які зібралися біля невеликого багаття. Вогонь розкладений на смітті і горить у ньому звичайно ж сміття. Тому над вогнем здіймаються клуби чорного диму. – Ви трохи тут побудете і самі звикнете…
Скільки ці люди заробляють на смітті ніхто з них сказати не хотів. Але запевнили, що на життя вистачає. Тому ніякої допомоги вони не просять. Просять лише щоб ніхто їх не чіпав. А поки ці люди не порушують законів та роблять корисну справу їх ніхто і не займатиме.
за матеріалами Муніципальна Варта Івано Франківськ