Билинка полюбила Сонце. Звісно, на взаємність, вона не повинна була сподіватися: у Сонця ж стільки всього на землі, що де там йому до маленької непримітної Билинки!
Та й що це за пара: Билинка і Сонце! Але Билинка думала інше і щомога тяглася до Сонця. Й так уперто, що виросла у велику, струнку Тополю. І хто пізнав би в ній колишню Билинку! Ось що робить з нами любов, навіть неподілена!