Перевелися нині лицарі, завойовники жіночих сердець. На зміну їм прийшли пікапери. Кажуть, що також мають благородну мету – знайти ту, єдину. Але перед тим не проти перепробувати цілі юрби дівчат.
Криве дзеркало
Якщо колись, дуже давно, модними і потрібними були гуртки етики та естетики, де молодих людей вчили вести себе у товаристві, правильно обходитись з дамою, танцям і манерам. То сьогодні з’явилася викривлена копія таких гуртків – наприклад, курси пікапу, специфічної манери знайомства з жінками. Суть пікапу – познайомитись з якомога більшою кількістю дівчат, не рідко схилити їх до статевого акту. Виходить майже спорт, де головне – кількість. Нещодавно на стовпах в Івано-Франківську зарясніли невеличкі оголошення про набір на такі курси. Ще й з креативним гаслом: «Якщо у тебе немає дівчини, то у когось їх дві».
До речі, у Івано-Франківську вже є шість чи сім пікаперів. Знайшли та видзвонили одного з них. Максиму Агнелюку на вигляд років з двадцять два. До речі, так і думали, що такою штукенцією може страждати лише молодь. Але той запевняв, що серед франківських пікаперів є і солідні мужчини до тридцяти років, які мають гроші і бізнес. Ці, мабуть, як кажуть, «з жиру бісяться».
Секс – як бонус
Максим закінчив такі курси у грудні місяці минулого року. Каже, це повністю змінило його життя. Він почав розвиватися, став багато читати та завжди тримає себе у формі.
«Пікап у широкому розумінні – це не зйом, – стверджує Максим. – І те, що про нас пишуть в інтернеті, – не правда. У вузькому розумінні – так, згоден, це мистецтво зваблювати дівчат. Але найперше – це своєрідний шлях розвитку, ти по ньому йдеш і кожного разу отримуєш у бонус секс. Отримуєш симпатичну дівчину, потім ще симпатичнішу, потім ще. І у тебе є стимул розвиватися».
«Чому кажуть, що ми розводимо дівчат? – риторично запитує Максим. – Ми пішли на побачення, зайнялись сексом, обом добре, де я її розвів.
А може не я, а вона? Все 50Х50. Якщо дівчина запропонує мені щось інше, я візьму, а як ні, буду шукати далі».
І навчатися такого шляху успіху можна протягом місяця. Учить тренер, який має досвід та знання, ділиться ними зі студентами. На вихідних – лекції, а у будні «студенти» виконують домашні завдання. Наприклад, у перші дні курсів Максим мав заспівати на повен голос у людному місці біля ЦУМу. Він каже, це для того, аби людина позбулася своїх комплексів. Але про інші завдання не розповів, тому про них можемо лише здогадуватись.
Є контакт
Через годину розмови Максим дещо розслабився та таки поділився кількома прийомами зйому, при цьому не забував твердити – все треба робити зі щирістю.
«При знайомстві з дівчиною аі-контакт – це коли вона дивиться тобі прямо в очі від 3 секунд і більше, – розповідає він. – Якщо поправляє волосся, кофтину, виляє ніжкою, то це вже «ССС» – скритий сексуальний сигнал. Далі кінетика – дотики. Наприклад, коли хлопець поставив свою руку на її, а та руку відставила – кінетика мінус. Коли навпаки – кінетика плюс. Коли ж ти не поцілувався з дівчиною протягом десяти хвилин, нічого у тебе з нею не вийде цієї ночі, час шукати іншу».
О, до речі, якщо схилити дівчину до сексу – то це у пікаперів «зачот». Секс після 24 годин знайомства – фаст. А ось ще кілька визначень: «аеропорт» – перша п’ятихвилинка після знайомства, якщо успішна, то кажуть «відкрити аеропорт», «кришоснос» – це бомбезне побачення з дівчиною.
«Є велика різниця, де знайомитись, на вулиці чи у клубі, – переконує пікапер. – У клубі простіше, бо там сприятлива атмосфера. Наприклад, якщо на вулиці я побачу знайому, то ми лише привітаємося, а у клубі вона до мене підійде і поцілує. На вулиці після знайомства з дівчиною я можу поцілувати її через годину, а то й через два дні. У клубі можна вкластися за три хвилини. Єдине, що у клубі треба добре виглядати. Це світ для обраних, треба бути симпатичним, гарно одягненим та мати там багато знайомих. І тоді все буде легенько. Дівчата, йдучи у нічні клуби, також шукають одноразових стосунків. Ми ж нікого не заставляємо. Ніхто ні до кого не прив’язується. Всі знають, чого хочуть. Ось за це я люблю клуби».
І це ще не все. Дівчат пікапери оцінюють за загальною десятибальною шкалою. «Одиничка» – дівчина з якимись фізичними вадами, «двійка» – страшна, «трійка» – страшна, але коли обернути задом, може бути, «четвірка» – нормальна, «сімка» – гарна і з гарним внутрішнім світом, «вісімка» – просто супер, «дев’ятка» – Анжеліна Джолі. І, нарешті, «десятка» – ідеал, якого не існує. Але, як стверджує франківський пікапер, «вісімок» у нас немає. Та додає, що у цьому оцінюванні нічого поганого нема, бо так само жінки оцінюють чоловіків.
Максим зробив своє дослідження та поділив жінок на три категорії: легкодоступні, середньо та важкодоступні. При цьому важкодоступність – це не моральні якості, не скромність чи порядність. Важкодоступними він вважає жінок, які гарно виглядають, ходять у солярій двічі на тиждень, носять дорогий одяг і тому подібне.
А скромність та порядність – то на молодіжному сленгу «мороженість». То куди йдемо?
Світлана Лелик,