Івано-Франківська область традиційно голосує за націонал-демократичні політичні сили. Це ні для кого не є відкриттям. І тому, результати по пропорційній частині виборчих списків більш-менш можна спрогнозувати, навіть попри те, що провладна партія нині має в регіоні доволі впливових політиків.
Натомість, мажоритарка обіцяє бути більш непередбачуваною. В першу чергу, по Івано-Франківському виборчому окрузі.
На разі, тут є ряд впливових осіб, що попсують одне одному нерви: діючий міський голова Віктор Анушкевичус, його багаторічний головний опонент й лідер франківсього УДАРу Юрій Соловей, голова обласного осередку ВО «Свобода» Олександр Сич.
Те, що дані політики намагатимуться зреалізувати восени своє пасивне виборче право є більш ніж вірогідним фактом. От тільки як саме моделюватимуться їхні політичні дії й хто з них святкуватиме перемогу поки що можна тільки припускати.
Впродовж останнього часу Віктор Анушкевичус як ніхто інший має підстави для роздумів над можливістю балотуватися у вищий законодавчий орган України. Той шквал критики через прблеми в міській господарці, не вирішення ряду питань в ній, що звалилися на мера й, навіть спроба ініціювання відставки колегами-депутатами – додають масла в вогонь. Тому, похід на Київ є для Анушкевичуса можливо навіть своєрідним рятівним колом. Й Івано-Франківськ у цьому випадку стає площадкою для старту. Тим не менше, що попри критику мер із двома каденціями керівництва обласним центром має й певні позитивні заслуги. Саме апеляція до успіхів й обіцянка лобіювання інтересів Франківська на рівні держави повинні принести йому політичні дивіденди.
Юрій Соловей - молодий амбітний політик, плани на мерське крісло якого ніяк не дають йому спокою. Програвши вибори за головну посаду Івано-Франківська він вирішив будь-яким чином взяти реванш. Про це свідчить його конфронтаційна позиція до політики діючого мера. І площадкою для зведення політичних порахунків можуть стати вибори у парламент. Позиції політика, до якого франківці, завдяки його громадській діяльності, ставляться більш як позитивно, посилює його приєднання до молодої команди Віталія Кличка – людей, поки що без зіпсованої репутації із доволі чіткими політичними гаслами. Й дарма, що їхня риторика, наразі, нагадує добре прописаний підручник з політології. Населенню це все-рівно подобається. А за умови, що політик-боксер, приїде на Прикарпаття підтримати свого регіонального лідера, ставить Солов’я в список потенційних лідерів в окрузі. Тим більше, що досвід швидкого успіху в Івано-Франківську «ударівці» вже мають.
Згідно неформальної домовленості Івано-франківський виборчий округ розподілили саме за представником ВО «Свобода». Найімовірніше ним буде голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич. Втім, найвідоміший на Прикарпатті «свободівець», людина із першої п’ятірки загального списку політичної сили, людина із відвертими націоналістичними поглядами й ще більше націоналістичною риторикою, яким краяни якраз і симпатизують, припустимо, доволі легко зможе подолати прохідний бар’єр і за партійним списком. А тому у даного політика є, набагато більше варіантів для дій, ніж у його потенційних конкурентів по округу.
Отож, маємо трьох потенційних фаворитів, між якими, скоріш за все, й розгорнеться основна суперечка за право представляти інтереси земляків у парламенті.
Саме Сич відіграватиме роль центральної фігури на шаховій дошці під назвою Івано-Франківський мажоритарний округ. Доволі міцні партійні позиції дають йому бонуси перед своїми колегами. Як уже зазначалося, ймовірно, що Сич вільно проходить і по партійному списку, за умови, звичайно, що ВО «Свобода» до осені не дискредитує себе й не втратить популярності серед українців.
Втім, ситуація не позбавлена парадоксу. Схоже, що мандат Анушкевичуса вигідний обом його опонентам.
Те, що Юрію Солов’ю в тандемі «важковаговиків» не легко буде отримати місце ВРУ – це факт беззаперечний. Тут з його сторони в хід потрібно пустити усі можливі ресурси.
Скоріш за все (схожі припущення вже висувалися у місцевих ЗМІ) йому простіше буде домовитися з Олександром Сичем, дати виграти на виборах Віктору Анушкевичусу і знову змагатися за крісло міського голови Івано-Франківська. І дешевше, і користі у політика регіонального штибу більше від такої гри. Хоча, висунення своєї кандидатури в парламентарі й програш у підсумку може зіграти йому на користь. На виборах нового мера беззаперечними будуть апеляції до того, що, мовляв, щоденне буття мешканців міста важливіше, ніж заняття аморфними загальнодержавними справами.
Проте, виникає запитання чи «свободівці» погодяться втратити життєво важливе для них мерське крісло.
Останні спостереження за роботою депутатів міської ради дають право зробити припущення, що компроміс Анушкевичуса з ВО «Свободою», принаймні на рівні обласного центру, цілком можливий. Підтримка «свободівцями» міського голови у його протистоянні з Солов’єм і компанією, а у свою чергу зустрічні реверанси мера стосовно інформаційної війни проти «Свободи» й правильності курсу, який обрали партійці, дає підстави думати про можливість неформальної домовленості між ними.
В принципі вигоду від такої співпраці матимуть обидві сторони. Анушкевичус залучається підтримкою «Свободи» й збільшує шанси бути прохідним у парламент, а остання, за умови успіху Анушкевичуса, отримує вільне крісло міського голови. Саме цього їм й не вистачало, щоб отримати тотальну владу в обласному центрі Прикарпаття. Угода доволі рівноцінна.
Тому, напевно варіант співпраці з Анушкевичусом для франківських «свободівців» є найприйнятнішим. Солов’я буде набагато легше перемогти на виборах мера. «Свобода», маючи більшість в міській раді, реальними справами, на разі, має переваги перед «ударівцем».
До цього тріо варто було б додати ще двох політичних акторів, що останнім часом дещо відійшли в тінь , проте амбіцій на парламент не позбавлені. Мова про «нашоукраїнців» Зіновія Шкутяка й Миколу Палійчука. І якщо Шкутяк свою відсутність останнім часом намагається надолужити участю в різноманітних громадських заходах, то ексгубернатор Франківщини хіба що можна помітити на сесіях обласної ради, які він намагається відвідувати справно.
Колишній міський голова обласного центру Зіновій Шкутяк - людина впливова в краї, депутат із доволі престижним стажем праці в вищому представницькому органі держави. На жаль, його політична сила, на разі, переживає не найкращі часи й про подолання 5-ти відсоткового бар’єру доводиться поки що тільки мріяти. Навіть якщо б і подолали його, то не факт, що прикарпатський «нашоукраїнець» потрапив би в прохідну частину списку.
Наразі, ж найкращим сценарієм продовження політичного існування для Шкутяка є мажоритарка. Якщо в його рідному Долинському окрузі, найбільш прогнозованим кандидатом є інший Шкутяк – Петро. То батькові залишається все той же Івано-Франківський округ. Тим більше, що Шкутяк-старший є людиною шанованою в місті. Франківці ще добре пам’ятають роки його діяльності на посаді керівника обласного центру.
Микола Палійчук - ще одна фігура прикарпатського політикуму не без думок на місце в парламенті. Ймовірно, що депутат обласної ради висуватиме свою кандидатуру по Надвірнянському округу, який свого часу приніс йому місце в представницькому органі Івано-Франківської області. Про місце в партійному списку й мови не може йти. Тут ситуація аналогічна його колеги Шкутяка. Проте, доволі простора географія даного мажоритарного округу ставить «нашоукраїнцю» в опоненти людей, за плечима яких, нині, більша інформаційна присутність й популяризація діяльності або ж доволі немаленький капітал, що, звичайно ж, грає не на роль ексгубернатора. А тому, можливо, що даний політик спробує свої сили також в Івано-Франківську.
Принагідно варто відзначити, що це тільки припущення. Зокрема, в нещодавній статті експертів комітету виборців України, запропоновано щедо інші твердження.
Соцпроект «Кандидат-2012», який розпочав свою роботу в Інтернеті, головними конкурентами Віктору Анушкевичусу ставить «свободівців» Олександра Сича й Руслана Марцінківа, а також протиставляє Юрія Солов’я й лідера фракції ВО «Свобода» у міській раді Романа Онуфріїва.
Остаточне слово, звичайно ж, за українським виборцем. На даний момент, висновок поки що наступний – до офіційного старту виборчої кампанії ще доволі далеко. Політика іноді буває непередбачуваною, а тому зміни цілком можливі.
Максим Куций, для "Фіртки"