Михайле Васильовичу, маємо 20 років Незалежності України. На Вашу думку – що вдалося зробити, що пішло «не так», що недопрацьовано. І якою буде Україна через наступні 20 років?
Перше – це просто фантастика те, чого досягла Україна за 20 років. Для творення і становлення держави 20 років – це є мізер. А оскільки творення держави треба було починати «з чистого листа», тому що Незалежність проголошена в 1991-му році, а Коституція прийнята тільки в 1996-му році. Гривня була введена також в 1996 році.
Все на початках давалося не просто.. В нас не було готових кадрів, які б були готові переводити країну від комуністичного шляху розвитку до ринкового, капіталістичного.
На превеликий жаль тоді ми кинулися у вир – одразу ж пішли в «дикий капіталізм». Ми наслухалися тоді всіляких небилиць, які нам розповідали емісари, що не знали нашого життя, менталітету, історії, традицій. І деякі наші політики тоді почали бездумно «мавпувати», списувати в них закони. А це робити не можна було. Треба було враховувати умови, в яких тоді жила Україна. І зараз цю ситуацію треба вирівнювати.
Але попри це, - за короткий час ми створили підвалини держави. Створили Конституцію, грошову систему, всі інститути влади, кордони, ми вивели економіку з інфляції в 10 тисяч 400 прицентів! Такої інфляції світ не знав! Ми все це зупинили, вивели економіку і зараз рухаємося вперед.
Я рахую, що за 20 років ми пройшли те, що окремі народи створювали століттями. На сьогоднішній день є могутня держава Україна, з якою рахується світ.
А що буде в наступні 20 років – ваш прогноз?
А в наступні 20 років буде бурхливий розвиток економіки і перебудова всієї держави. Не в значенні горбачовської перебудови, а реорганізація цілого державного механізму, відмова від «совкового» мислення і буття, яке нас не відпускало. Ми створимо нормальне, сучасне демократичне суспільство.
Ми на сьогоднішній день маємо повну свободу слова – нам рот відкрили «на всі 32»:)) Але деякі політики в нас забувають, що для того, щоб було що в цей рот класти три рази на день, то треба працювати. Бо в нас деякі політики знов з біг-бордів бездумно, з власного егоїзму, закликають на барикади.
Тільки праця стане запорукою нашого руху вперед.
Як ви можете прокоментувати ситуацію в стосунках України з Росією. В четвертому кварталі цього року згідно так званої угоди Путіна-Тимошенко ціна газу для України стає непомірно високою. І Росія починає тиснути на Україну, намагається звернути нас з шляху євроінтеграції. Вже ширяться чутки про те, що існує небезпека для самого існування незалежної Української держави…
Немає ніякої небезпеки! Ми пройдемо і це.. Якщо ви пам’ятаєте, то я ще десять років тому на колегіях говорив: “Шановні, ми повинні свій розвиток планувати виходячи з того розрахунку, що літр солярки будемо платити долар, за літр бензину – мінімум долар, за кіловат електроенергії – 50 центів». Всі тоді дивилися на мене як на ідіота – «що він меле?». Але ми мусіли пройти цей шлях. А зараз реальна ситуація заставить наші мізки думати про те, що ми знаходимося в глобалізованому світі, де немає послаблень – є реалії, – світові ціни. І така ситуація нас заставить перейти на енергозберігаючі технології, покінчити з марнотратством, з розхлябаністю, припинити 60 процентів енергії витрачати на те, щоб «гріти горобців на вулиці»… Це заставить нас думати.
От багата Європа прийняла закон про заборону використання лампочок потужніших за 60 Ват. Життя стає дорожчим, енергоносії вичерпуються… Продукти харчування в світі за останній рік зросли в ціні на 30 процентів...
Але економ не економ, в угоді з Росією, яка підписана на 11 років, вказано, що ми зобов’язані брати обумовлені об’єми газу. А якщо не добираємо, то платимо штраф в три рази більший за ціну недоотриманого газу! Як вийти з цієї ситуації?
Це є головний злочин проти України, який допущений при підписанні цієї угоди. Це як ситуація, що коли я їду у відпустку і не використовую газ на опалювання квартири, - то повинен платити потрійну ціну за те чим я не користувався.
Це справді злочин! Я думаю, що Україна при відсутності розуміння наших партнерів по цій угоді, змушена буде подати в міжнародний суд.
Але не факт, що Україна виграє цей суд? Це як капкан, в який загнали Україну…
Я думаю, що світова спільнота більш уважно підійде до цієї угоди. Це над-кабальна угода. Це намагання поставити Україну на коліна перед Росією. Думаю, що це було зроблено продумано.
Ну, Бог з ним, можна було якось, "переплутавши цифри", погодитися на ту формулу ціни, хоча на той час такої ціни в світі не було, яку підписувала Юлія Володимирівна Тимошенко! Ні для однієї країни світу Росія так не продавала газ, як її підписала Юлія Тимошенко.
Але як можна було підписати норму, що за неспожитий газ платити в три рази дорожче?
Тоді ж Юлія Тимошенко запевняла, що кризи в Україні не буде, і Україна потребуватиме багато газу для економіки, що буде рости...
Ой, якщо послухати, що Юлія Володимирівна наговорила, проаналізувати, то диву даєшся…
Зараз в російській пресі згадують ті дні, - пишуть, що «в Росії ніколи так не пили, як в ніч після підписання газової угоди»…
Зрозуміло. Була причина – в Росії тоді подумали, що Україна знов в її «об’ятьях». Але ми вийдемо і з цієї ситуації.
Тиждень тому Віктор Янукович дав вказівку Уряду почати підготовку країни до майбутньої можливої хвилі світової кризи. Він сказав, що «існує реальна можливість повторення світової кризи 2008-го року» і необхідно в такій ситуації розробити пакет антикризових заходів. В цьому плані запитання – чи є якась підготовка до можливої кризи на рівні області, чи це підготовка тільки на загальнодержавному рівні?
Це є державна програма. А область є частиною держави. Це перше.
Друге. Віктор Федорович, виходячи з тих сигналів, які є в світі – що криза можлива (ніхто ж не стверджує, що криза точно буде, а кажуть, що «можлива») дав вказівку підготовити країну до таких можливих сценаріїв.
Цо це означає? Наприклад, наша промисловість в багатьох галузях орієнтована на експорт. То її треба бути готовими переорієнтувати на внутрішній ринок. В нас буде реальна можливість пом’якшити удар можливої світової кризи, якщо ми будемо готові розвернути промисловість на внутрішнє споживання. Внутрішній ринок в нас надзвичайно великий. Візьмемо тільки такі речі як будівництво доріг, заміщення імпортних товарів народного споживання. Ми маємо що робити.
Тому не треба лякати людей, що «на нас вже насувається криза!» Просто держава повинна бути готовою до різних світових ситуацій і до різних сценаріїв. Ось про що мова.
Зараз якраз багато аналітиків якраз передбачають, що світ буде автаркізуватися, закривати свої кордони від дешевшого імпорту, щоб зберегти власне виробництво, робочі місця…
Нічого страшного. От для прикладу візьмімо Китай. Коли був великий попит на їх продукцію – Китай працював на експорт, заробляв золото-валютні резерви. А зараз світ купує менше – і китайці почали думати над переорієнтацією економіки на внутрішній ринок, на споживання своїх людей. І це дає їм можливість не тільки втримати економіку, а й дає 6-8 процентів річного приросту економіки.
На вашу думку, в нинішньому напруженні стосунків з Росією, чи не була помилкою півтора роки тому відмова від хоча б декларування нашого бажання вступити в НАТО? Фактично тільки НАТО – це є структура як реально забезпечує безпеку своїх членів. А Україна зараз залишилася «на самоті» - на сході Ташкентський пакт, на заході НАТО. А Україна баз союзників в цьому світі, в якому починається час протистоянь, тиску (та ж газова угода), боротьби за ресурси. Українська земля, для прикладу є дуже ласим ресурсом для сусідів, та й не тільки сусідів?
Я був в штабі НАТО. І в політичному штабі, і в військовому. НАТО складається з двох штабів: політичного, який приймає рішення, і військового, який планує військові операції. В нас була дуже цікава дискусія якраз щодо рішення України не вступати на даному етапі в НАТО. Всі відповіді політичних лідерів НАТО були: «По-зи-тив-но!»
Ну їх думка можливо базується якраз на небажанні конфліктувати якраз з Росією?
Абсолютно правильно, вони зважають на Росію…
Але чи вигідно це Україні?
Україна є позаблоковою країною, але це нам не заважає працювати з таким блоком як НАТО. В військовому штабі НАТО я зустрічав наших представників Збройних Сил України, в українській військовій формі, які працюють там. Ми співпрацюємо з НАТО як і Китай, Ізраїль, Росія…
НАТО прекрасно розуміє, що Росія не погодиться просто так на те, щоб Україна ввійшла в НАТО, що може означати, що ракети НАТО будуть розміщені за 300 кілометрів до Москви. Нікому цей «головний біль» не потрібний – ні Росії, ні НАТО, ні Європі, ні Америці. Тай Україні також.
Ми повинні розуміти, що в сучасному світі всі країни дбають про свою безпеку. А НАТО є досить демократичною структурою. Там учасники мають право приймати власні рішення про участь в якихось діях чи операціях.
І Україна, для прикладу, має гіркий досвід, коли ми, відмовившись від ядерної зброї, підписали в свій час Будапештську угоду, і нашими гарантами безпеки стали ядерні держави – США, Франція, Китай, Росія…., а коли в нас стався серйозний прецедент з Тузлою і ми звернулися до своїх «захисників», вони сказали, що це ваші внутрішні питання з Росією – розбирайтеся самі. Не треба мати ілюзій, що хтось буде вирішувати наші проблеми на шкоду собі.
Тому, коли Україна заявила про свою позаблоковість, то і НАТО, і Росія видихнули з полегшенням.
Нам важливо стати не членом НАТО, а вступити в Європейський Союз. І ми будемо членами Євросоюзу – саме це стане надійною гарантією безпеки України і без НАТО.
Але ж це ще «дожити треба». Питання членства в Євросоюзі – це питання десятиліть?
Цей процес набрав дещо чіткіших обрисів. Якщо раніше все було в тумані, то зараз ми вже чітким кроком рухаємося в Європу. Хоча нам ще треба дуже багато зробити. Перше – підняти економіку, далі – наблизити рівень життя українців до європейського. Бо ніхто ж в Європі не захоче вішати собі на шию 46 мільйонів люду.
Нам потрібно провести реформи, в тому числі і пенсійну. Бо ні німці, ні французи на нашу пенсійну систему працювати не будуть. В них і в самих є проблеми тут. І вони не погодяться, що в нас інколи на пенсію йдуть в 45 років, а в них в 65.
Нам треба багато буде зробити. Але перші кроки – Асоціація з Євросоюзом, вхід в режим Вільної торгівлі, вхід в Шенгенську зону.
Для простого українця що важливо – не якесь незрозуміле йому «членство», а можливість вільно поїхати в Європу, можливо і роботу знайти, повчитися…
А вільний рух товарів, коли угоди будуть підписані, заставить нас сильно попрацювати, особливо в сільськогосподарській галузі.
Ну все що ви говорите, то це все з розрахунку на найкращий сценарій розвитку світової і європейської економіки, але є й найгірший,один з яких називається «Демонтаж так званого золотого мільярду в сто мільйонів», згідно з яким 900 мільйонів заможного середнього класу на Заході стане жебраками. І в цьому світі – голодному і холодному, скажімо дуже цікавим ресурсом стануть українські чорноземи. А не виключено, що тоді політика продовжиться за Клаузевіцем «іншими засобами» - силовими. Яка тоді буде роль і майбутнє України?
Фантазувати можна багато. Але я людина реальних справ, а не «фантастики». Вибачайте. Я не розглядаю сценарію, що хтось захоче воювати всередині Європи. На цей випадок ніякі наші сценарії і мудрування працювати не будуть. Зараз, я переконаний, розглядати такі сценарії немає жодних підстав.