Лисиця дуже втомилася й захотіла у відпустку.
Прийшла до Лева, начальника лісу, і просить про відпустку.
- Ніяк неможливо. Працювати немає кому, - говорить Лев.
Лисиця наполягає й готова на відпустку без оплати, аби-но тільки трохи відпочити й розважитися.
- Добре, - погоджується Лев, - але зваж, я буду змушений на твою посаду взяти когось іншого. І, може статися, що, коли ти повернешся, твоє місце буде зайнято.
Лисиця погоджується і з радістю відправляється подорожувати по світу.
Через місяць вона повертається й просить у Лева свою роботу назад.
- Ніяк неможливо! Твоє місце зайнято. Вільне лише місце Зайця. Якщо хочеш, можеш працювати Зайцем, поки не звільнитися посада Лисиці, - пропонує Лев.
Що робити? Їсти треба... Лисиця погоджується.
Час іде, а посада все не звільняється. Лисиці вже до чортиків набридло працювати Зайцем - то тікати, то ховатися, та й ще гризти морквину.
Йде вона якось по лісі в повній зневірі й зустрічає Зайця, який скакає з високо піднятою головою.
- Скажи, Заєць, ким ти працюєш у нашому лісі?
- Лисицею! - відповідає той.
- Як же так!? Я, Лисиця, на посаді Зайця. А ти, Заєць, працюєш на посаді Лисиці?
- Завжди так, - відповідає Заєць, - коли на посаді Лева - Осел.