Нещодавно у мене на прийомі була пацієнтка, не на жарт налякана утвореннями на її шкірі, що послужило приводом до написання цієї роз’яснювальної статті.
Так звані «родимки», по–медичному невуси, в даному випадку – пігментні, оточені по периферії «знебарвленою» депігментованою шкірою, подібно до вітіліго, називаються за іменем їх дослідника невусами Сеттона. Невус Сеттона рідко буває одиничним. Переважно це множинні утворення.
Багато хто помилково відносить невуси Сеттона до передвісників онкології, але це не так. Бо при впевненості в правильно поставленому діагнозі невуса Сеттона лікування не потрібно.
Невус Сеттона є типовим для обох статей. Щодо віку, то частіше він зустрічається у дітей та юнаків, але, звісно, що і тут є винятки.
Цікаво, що цей невус діагностують у чверті пацієнтів із вітіліго. Іноді він навіть передує появі вітіліго та часто діагностується у братів та сестер пацієнта.
До можливої причини виникнення невуса Сеттона відносять аутоімунний механізм розвитку новоутворення, в таких реципієнтів у крові знаходять цитоскопічні антитіла. Багато авторів також вважають його причиною надмірне ультрафіолетове випромінювання, коли він розвивається на фоні атопічних сонячних опіків.
Загалом, спершу на шкірі виникає пігментний невус, потім вже довкола нього утворюється депігментоване коло. Деколи депігментації передує почервоніння шкіри – гіперемія. Невус собою являє невеличкий вузлик червоно-коричневого, молочно-коричневого або коричневого кольору, що здіймається над рівнем здорової шкіри, а ділянка депігментації довкола нього перевищує його розміри в 2-3 рази.
Як правило це множинні утворення, які локалізуються на шкірі тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, а на обличчі – це рідкість.
Невус Сеттона відносять до меланомобезпечних невусів, хоча його за певними даними й можуть асоціювати із тією ж меланомою, нейробіброматозом та злоякісними пухлинами внутрішніх органів.
Проте, насправді, він схильний до повільного самозникнення: так протягом кількох років з моменту появи невус сам поволі регресує, а згодом й «зафарбовується» ділянка депігментованої шкіри.
Найважче діагностувати невус Сеттона на тлі існуючого вітіліго, тому тут необхідна уже дерматоскопія і сіаскопія, які дозволяють побачити в центрі скупчення невусних клітин з інфільтратом із лімфоцитів довкола та відсутністю меланоцитів в епідермісі депігментованого обідка довкола невуса.
Тому консультація дерматолога чи дерматоонколога є необхідною!
Бо не слід забувати, що в певних форм меланоми теж може спостерігатися знебарвлений обідок довкола пігментованого центру також з можливим регресуванням депігментації, що робить її вкрай подібною до невуса Сеттона. Тоді тут з остаточним діагнозом допоможе тільки біопсія.
Людям із невусами Сеттона рекомендовано уникати прямого сонячного проміння і соляріїв. А в разі неможливості диференціювання невуса від меланоми необхідне лікування у формі видалення невуса разом з обідком для подальшої біопсії.
Тарас Боднар
лікар-дерматовенеролог МЦ «Оксфорд Медікал»
вул. Василіянок, 1
тел. для запису на прийом:
(067) 3 777 299; (050) 3 777 299