Еспресо.TV вирішило підтримати польські яблука, які заборонили в Росії і запропонувати нашим читачам кілька легендарних "яблучних сюжетів" в сучасній обробці.
Казка про Путіна-творця, Едем та польське яблуко
(польський переклад тексту внизу, tekst bajki w języku polskim na dole)
Давним-давно, коли не було ще ані Твіттера, ані Фейсбука жили кацапи в саду Едемському. Звали кацапів як і годиться Іван-дурак та Мар’я-чарівниця. Жили вони горя не знали, бо не розуміли ще, де добро, а де зло через малолітство та відсутність початкової освіти, безсоромно ходили по Едему з голими дупами і харчувалися чим Бог пошле.
А за бога Іван та Мар’я мали собі Путіна – творця Світу, правда лише російського. Господь-Путін був суворий, але справедливий, і дав він дітям своїм-кацапам божії настанови:
- Живіть тут в Едемі, діти мої, пийте горілки скільки влізе, їжте всякі плоди, що на деревах, – ріпу, капусту, горох, квасолю…
- А банани єсть? – обережно запитався Іван.
- Дурний ти, Ваню, їй-Богу, ну звідки в наших помірних широтах банани. Це ж русcкій мір, тут Русью пахне… - поетично відповів Господь-Путін, заліпивши Івану смачного ляпаса.
- А… - почухав першокацап потилицю, - я думав то лайном тхне…
- Це метан, сину мій, а не лайно, природний газ, головне багатство русского міра, - відповів Господь-Путін, зацідивши Ванюші ще разочок для профілактики. Бо дуже не любив Господь-Путін, коли ставлять неузгоджені з його прес-службою питання.
- Так от, діти-мої, - продовжив Путін. – Даю вам свої заповіді: мужеложством не займайтесь, бо огидно це Господу Вашому.
- Яке мужеложство, Господи? - знову здивувався Іван-дурак. – Крім мене, чоловіків-то і нема.
- А я тобі хто? Баба шолі? – роздратовано відповів Путін і одразу злякався, на що напоумив нерозумного Івана.
- Сала не їжте, нечисте воно для вас, бо як з’їсте, то обернетесь на укроп, трусів мереживних не носіть перед лицем моїм, - продовжив Путін свої настанови. – І найперша моя заповідь – не їжте плодів з польської яблуні, бо смертю лютою помрете.
Сказавши це, пішов Путін створювати «Газпром» і залишив Івана та Мар’ю господарювати в саді Едемському.
А серед звірів, що жили в раю, найхитрішим був змій на ім’я Збишек. Він створений Господом-Путіним російський світ недолюблював, бо через анатомічні особливості міг проповзати під колючим дротом, яким був обнесений Едем, і відвідувати інші сади.
Найбільше йому сподобався Європейський Едем: там не було колючого дроту, не тхнуло вічно лайном, в очах рябіло від різнокольорових трусів його мешканців, і окрім ріпи, редиски та капусти росли і банани, і манго, і авокадо. От і вирішив Збишек допомогти Івану та Мар’ї в покращенні їхнього райського життя.
- Чи справді Господь-Путін велів вам не їсти з польської яблуні? – підступно запитав Збишек в Мар’ї, коли та складала черговий псалом-частушку во славу Господа-Путіна.
- Славься Путін вєлічавий,
В руском мірє всьо ніштяк!
Нєту большєго блаженства,
Чєм жрать рєпу натощак!, - співала Мар’я, коли почула питання змія. Вона знітилася, бо не звикла ні до яких питань, але Ванюша вже давно хропів п’яний під берізкою, і сховатися за його широкою спиною не було ніякої можливості, тому довелося відповідати самій:
- Угу, - сказала вона, - Господь наш Путін сказав, що єслі з’їмо, чи даже доторкньомся до польських яблук одразу помрьом лютой смертю.
- Брехня, - впевнено заявив змій. – Не помрете ви, а станете самі як Путін, бо знатимете, що добро, а що зло.
- Тю, а нафіга мінє ото добро і зло, рєпи завалісь, водка рєкой тече, частушкі опять же на досугє пою. А Путін на Різдво обіщав балалайку змайструвать для увєсєлєнія. І воще, єслі сам Путін сказав ніззя, значить ніззя. Ізиді іскусітєль бєсовской, - відповіла Мар’я.
«Отже ж дурепа», - подумав Збишек, але вирішив бути наполегливим. - Яблуко ж в сто разів смачніше за ріпу…
- Правда? А целюліту од них не буде? – засумнівалася жінка, бо яблуко дійсно виглядало апетитно, на відміну від остогидлої ріпи.
- Ніякого целюліту, натурпродукт! Клянуся Путіним! - запевнив змій і для переконливості перехрестився хвостом.
«А чого б і не спробувать, може і правда вкусне, тєм болєє, шо Путін «Газпромом» зайнятий і нічого не взнає», - подумала Мар’я і рішуче відкусила пів'яблука.
Неперевершений смак забороненого фрукта вдарив Мар’яні в голову сильніше, ніж горілка. Миттєво і хвацько вона здерлася на яблуню, позривала усі плоди та радісно побігла будити п’яного Івана, щоб і він зміг оцінити вишуканий смак продукції польського агропрому…
Коли знесилений, але задоволений Путін, насвистуючи «Камарінскую», повертався до Едему після праведних трудів з облаштування «Газпрому» в його всевідающій мозок закралися певні підозри. Іван та Мар’я сплели собі з берести мережевні труси і ходили навколо польської яблуні з транспарантами: «Трєбуєм яблук і бананів!», «Дайош більше фруктів хороших і разних!», «Труси не розкіш, а жорстка необхідність!».
Але особливо Господу не сподобався плакат «ПТН ПНХ». Він не розумів, що це означає, але щось йому підказувало, що це щось дуже малоприємне і стосується його особисто. «Наїлися яблук і Майдан, суки, влаштували. Треба було швидше ОМОН-Херувіма створювати», - здогадався розгніваний Господь.
- Розгнівали ви мене, діти мої, осєрчал Господь ваш, - розпочав Путін свою гнівну промову, але Мар’я швидко перевела стрілки.
- То все Збишек, змій гейропейський, - сказала вона. – Він нас спокусив, ми польських яблук нажерлися - от і захотілося свободи і хорошого життя.
- А ти, Іване, чому жінки не зупинив? – звернувся Господь до чоловіка.
- Та я п’яний спав, - виправдовувався Іван.
- За те, що порушили ви заповіді мої покараю вас. Не їсти вам більше ані яблук, ані бананів, ані навіть ріпи російської. Будете тепер жерти одні щі, і горілку самим доведеться гнати з чого прийдеться.
- Тільки не це! – змолився Іван, але було пізно. Розгніваний Путін своїм могутнім копняком викинув першокацапів з Едему. І полетіли вони аж у самий Сибір, де й почали жити. Вдень добували вони для Господа корисні копалини, а вночі співали сумних протяжних пісень та вимолювали у Господа прощення, щоб повернутися до райського Едему, де вдосталь ріпи і горілки.
Bajka o twórcy Putinie, Edenie i polskim jabłku
Dawno temu, kiedy jeszcze nie istniał ani Twitter, ani Facebook mieszkali kacapowie w ogrodzie edeńskim. Nazywano kacapów jak należy - Wania Durak i Maria Czarownica.
Żyli oni nie wiedząc co to jest żal, bo nie rozumieli jeszcze, gdzie jest dobro i gdzie jest zło, przecież byli niemowlętami i brakowało im edukacji podstawowej. Chodzili bezczelnie po Edenie z gołymi dupami i jedli to co Pan Bóg zsyłał. Tylko Bogiem Wani i Marii był Putin - Twórca świata, tylko że rosyjskiego. Bóg-Putin był surowy, jednak sprawiedliwy i dawał dzieciom-kacapom swoje boskie nastawienia:
- Mieszkajcie tutaj w Edenie, moje dzieci, pijcie wódkę ile chcecie, jedzcie owoce różne, na drzewach rosnące - rzepę, kapustę, groch, fasolę.
- A czy banany są? - ostrożnie zapytał Wania.
- Głupi jesteś Wania, przysięgam! Skąd tutaj w naszych szerokościach umiarkowanych mogą być banany! To jest ruski duch - tutaj zapach Rusi! - poetycko odpowiadał Bóg-Putin, dając Wani pysznego klapsa.
- E tam... - podrapał się w głowę pierwszy kacap - myslałem że to gówno śmierdzi.
- To jest metan, mój synu, nie gówno, tylko gaz ziemny, główna miara bogactwa ruskiego - powiedział Bóg-Putin jeszcze razeczek uderzając Wanię w celu profilaktyki, gdyż nie lubi jak zadają mu pytania nieuzgodnione z serwisem prasowym.
- Więc tak jest, moje dzieci - kontynuował Putin. - Daję wam swoje przykazania. Nie uprawiajcie pederastii, bo to jest sprzeczne z waszym Panem.
- Jaka pederastia, Panie? - powiedział zaskoczony Wania, - Oprócz mnie tutaj nie ma innych mężczyzn.
- Ale powiem ci, że co? Kobietą jestem? - zapytał ze złością Putin i natychmiast zaczął się obawiać że mógł polecić Wani nieco złego.
- Słoniny nie wolno jeść, nie dobra jest dla was - staniecie się koperkiem. Majtek koronkowych też nie wolno ubierać przede mną. Najważniejsze przykazanie moje - nie jedzcie owoców z polskich jabłoni, bowiem śmiercią okrutną umrzecie.
Powiedział to Putin, poszedł tworzyć "Gazprom" i zostawił Wanię i Marię, żeby rządzili w ogrodzie edeńskim.
Wśród zwierząt żyjących w raju najbardziej chytry był wąż, który nazywał się Zbyszek. Stworzony przez Boga rosyjskiego świata Putina. On nie bardzo lubił rosyjski świat. Ze względu na cechy anatomiczne potrafił pełzać pod drutem kolczastym otaczającym Eden i odwiedzać inne ogrody.
Najbardziej podobał mu się Eden Еuropejski. Nie było tam drutu kolczastego, nie śmierdziało gównem, świat ten obfitował w kolorowe majtki jego mieszkańców, a oprócz rzepy, rzodkiewki i kapusty rosły banany, i mango i awokado. Ale postanowił Zbyszek pomóc Wani i Marii ulepszyć ich rajskie życie.
- Czy naprawdę Bóg-Putin kazał wam nie jeść owoców z polskich jabłoni? - podstępnie zapytał Zbyszek Marię, kiedy ona wymyślała kolejny psalm-czastuszkę na cześć Boga-Putina.
- Zdrowyś wszechmocny nasz Bogu Putinie,
Wszystko z tobą mamy ok.
Nie ma większej nam błogości,
Niż rzodkiewkę jeść na czczo, - śpiewała Maria.
Usłyszawszy pytanie węża, zawstydziła się. Nie przyzwyczajona była do pytań, ale Waniusz już dawno chrapał pijany pod brzózką, i nie było żadnej możliwości schować się za jego szerokimi plecami. Dlatego wypadło jej odpowiedzieć:
- Yhym, - powiedziała, - Bóg nasz Putin powiedział, że jeżeli zjemy, albo nawet dotkniemy polskich jabłek naraz umrzemy straszną śmiercią.
- To jest kłamstwo, - pewnie oświadczył wąż, - nie umrzecie, tylko staniecie się tacy sami jak Putin, bo nie będziecie wiedzieć, co jest dobre, a co jest złe.
- A po co mi wiedzieć co to dobro i czym jest zło? Rzepy mamy wchuj, wódka rzeką płynie, w wolnej chwili mogę czastuszki śpiewać, a Putin na Boże Narodzenie obiecywał bałałajkę zmajstrować do rozrywki. I w ogóle, jeżeli sam Putin powiedział że nie wolno czegoś, znaczy że nie wolno. Spadaj kusicielu diabelski, - odpowiedziała Maria.
„Co za głupia baba”, - pomyślał Zbyszek, ale postanowił być wytrwały. - Jabłko zaś jest dużo smaczniejsze niż rzepa.
- Naprawdę? A cellulitu z nich nie będzie? - zaczęła mieć wątpliwości kobieta. Jabłko rzeczywiście wyglądało apetycznie, w odróżnieniu od obrzydliwej rzepy.
- Żadnego cellulitu, naturalny produkt! Przysięgam na Putina! - zapewnił wąż i dla większego przekonania przeżegnał się ogonem.
«Dlaczego nie spróbować.. Może naprawdę jest pyszne. Zwłaszcza Putin „Gazpromem” zajęty i o niczym się nie dowie», - przyszło Marii do głowy i stanowczo odgryzła połowę jabłka.
Nieprześcigniony smak zakazanego owocu, mocniej wódki uderzył Marii do głowy. Nagłe i z dużą śmiałością wspięła się na jabłoń, zerwała wszystkie owoce i radośnie pobiegła budzić pijanego Wanię, żeby i on mógł docenić znaleziony smak produktu polskiego przemysłu rolnego...
Kiedy zmęczony, ale zadowolony Putin, pogwizdując ‘’Kamarinskaja’’, wracał do Edenu po pracy nad zagospodarowaniem ‘’Gazpromu’’, a do jego wszechwiedzącego mózgu zakradły się pewne podejrzenia.
Iwan oraz Maria spletli korę brzozową, zrobili z niej koronkowe majtki i chodzili naokoło polskiej jabłoni z transparentami: ‘’Żądamy jabłek i bananów’’, ‘’Daj więcej dobrych i różnych owoców’’, ‘’Majtki to nie luksus, lecz twarda potrzeba!’’. Szczególnie Bogu-Putinowi nie spodobał się plakat ‘’PTN PNH’’. Nie rozumiał, co to znaczy, ale coś mu podpowiadało, że to jest coś bardzo nieprzyjemnego i dotyczy go osobiście.
‘’Najedli się jabłek i Majdan kurwy zorganizowały. Mogłem szybciej OMON-cherubin tworzyć’’, - pomyślał rozgniewany Putin.
- Rozgniewałyście mnie, dzieci moje. Wkurzył się wasz Bóg ,- zaczął Putin swoją gniewną mowę ale, Maria szybko zrzuciła z siebie winę:
- To wina Zbyszka, tego wąża europejskiego, - powiedziała. – On nas uwiódł. My nażarliśmy się polskich jabłek i zachciało się nam wolności i dobrego życia.
- A ty Iwan, dlaczego kobiety nie zatrzymałeś? - zwrócił się Pan do mężczyzny.
- Pijany spałem, - usprawiedliwiał się Wania.
- Za to, że naruszyliście przykazania moje ukarzę was. Nie będziecie więcej jedli ani jabłek ani bananów, ani nawet rzepy rosyjskiej. Teraz będziecie żreć tylko kapuśniak i robić wódkę z czego popadnie.
- O nie, tylko nie to! - zaczął błagać Wania, lecz było późno. Rozgniewany Putin swoim potężnym kopniakiem wyrzucił pierwszych kacapów z Edenu. Wysłał ich na Syberię, gdzie dalej prowadzili swój żywot.
Dniem zdobywali Putinowi bogactwa naturalne, a nocą śpiewali smutne pieśnie i błagali o wybaczenie, żeby tylko wrócić do rajskiego Edenu, gdzie do woli było rzepy i wódki.
* Сzastuszka - ludowa piosenka rosyjska o tematyce humorystycznej.
Переклад - Катерина Сорокопуд / Tłumaczenie - Kateryna Sorokopud