Сталін, Ленін і Троцький. Справа живе
На останньому сесійному засіданні Івано-Франківської міської ради нашу увагу привернуло незвичне і надміру «емоційне» рішення ради.
Адже, погодьтеся, звертатися «аж» до Президента не із звичними вже «політичними заявами», а відповідно до банального рішення міськради (мовою оригіналу): «Про надання інформації, вжиття заходів та надання дозволу на розробку детального плану території в межах вул. Євгена Коновальця-В.Чорновола-О.Сорохтея-Національної Гвардії у м. Івано-Франківську» (всі документи – нижче), виглядає доволі дивним.
Позиція ради зрозуміла – вона сформульована в об’ємному тексті «Додатку до рішення сесії», підписаному, «юристом» секретарем міськради Миколою Вітенком.
Тому «Фіртка» вирішила поцікавитися і в «іншої сторони» конфлікту, що проглядається крізь означене рішення та супровідні тексти (всі – нижче).
Директор фірми «Арсенал-Сіті» Тарас Виноградник, після початкової відмови все ж погодився прокоментувати ситуацію.
Спілкування з підприємцем продемонструвало, що виводити стосунки з бізнесом з корупційних коридорів в площину законності та, навіть, простої порядності івано-франківська міська влада не прагне, а більшовизм і троцькізм, через які згідно даних журналу The Economist Україна займає перше місце в світі як «найгірша економіка», - в Івано-Франківській міськраді живе і процвітає.
Але про все по порядку… Напевне всі мешканці Івано-Франківська знають, де споруджено найдовший паркан навколо новобудови. Правильно, його споруджено у міському мікрорайоні, який колись називався Тринадцятим - між вулицями Чорновола, Сорохтея, Національної гвардії та Коновальця. Чому Тринадцятий? Тому що колись там було військове містечко №13. А у 2007 році Івано-Франківська міська рада та фірма «Маодот-І» (тепер – ТзОВ «Арсенал-Сіті») уклали договір про забудову цього шматка міської території.
Директор «Арсенал-Сіті» Тарас Виноградник згадує: «Той договір про співпрацю був єдиним у своєму роді у нашому місті за часів Незалежності України, коли компанія, що планувала будувати в Івано-Франківську на землях громади, робила відносини між громадою і будівельною компанією прозорими та юридично визначеними».
До того моменту відносини між містом та забудовниками були «втаємничені» десь у владних кабінетах. При заключенні договорів чиновників найперше цікавило питання, де їхній «інтерес» у даному проекті. Керівництво «Арсенал-Сіті» пішло всупереч цій «традиції». Так і було затверджено договір про співпрацю, яким передбачалося, що мав зробити забудовник, а що мало зробити місто.
У 2011 році законодавство було змінене. Верховна Рада України прийняла Закон "Про регулювання містобудівної діяльності" котрий визначає відносини між органами місцевого самоврядування та забудовниками і в частині пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту.
Отже з 2011 року кожен хто починає будувати об'єкти нерухомості на землях комунальної власності до початку будівництва має укласти спеціальний Договір пайової участі. До речі, враховуючи скільки в місті з 2011 по 2015 роки збудовано (отримано дозволів на початок будівництва) квадратних метрів житла та комерційної нерухомості не проблематично вирахувати скільки б мала отримати громада (4% від житла і 7 % від нерухомості, що використовується з комерційною метою). Чи отримала?
«Були чітко прописані правила, - згадує Виноградник. - Ти будуєш 1000 м.кв житла і 4% віддаєш громаді. Таким чином рухалась міська квартирна черга. Будуєш 1000 м.кв. комерційних площ – 7% віддаєш громаді. Таким чином Фонд комунального майна мав би розростатися.
Цим законом дозволялося, якщо ти будуєш поза межами майданчика будь-які мережі – вони могли тобі зараховувати замість цих відсотків. Тому, що ти ці мережі залишав для міста.
Або ж третій варіант – ти міг заплатити гроші місту і воно вже розподіляло куди їх направити. Ми почали будувати наш мікрорайон аж у 2013 році. Нам сказали, до початку будівництва віддати житло згідно діючої угоди. Такого в Івано-Франківську ще не було, але ми його віддали до початку будівництва.
Потім нам ще сказали збудувати мережі. І ми їх таки збудували. Тобто, ми всі кошти витягнули і тільки після почали будувати житло».
Далі спробуємо змоделювати ситуацію… Чиновники, здається, знов задумались: а де ж у всьому цьому мій особистий, мій коханий інтерес? Немає? А як же так? У простих душах чиновників виникла і зросла майже дитяча образа на тих, хто через якийсь там договір про пайову участь хоче залишити їх без «маленьких радощів» владного життя. Була створена депутатська комісія, а відтак, розпорядженням міського голови, й ціла робоча група з даного питання. Вона напружено працювала з червня до листопада 2014 року. До неї входили усі, хто тільки бажав – представники всіх фракцій, фіскальних і контролюючих органів. Вона напрацювала свої пропозиції і підготувала рішення для депутатських комісій, які мали винести їх на сесію і затвердити.
Закінчився рік, потягнулись один за одним місяці нового, 2015 року, а ніхто нічого нікуди не виносив і, відповідно, нічого не затверджував. «Батьки міста» почали гратись у дитячі ігри. У такого собі «колективного Лева Троцького», який не любить тих, хто займається бізнесом за правилами. Радше, навіть, усіх тих, хто просто чимось займається, а не протирає штани в кабінетах.
У відповідь «Арсенал-Сіті» подав судовий позов щодо спонукання міської влади Івано-Франківська до укладення договору про пайову участь, а також щодо спонукання до укладення додаткового договору до договору про співпрацю.
Чому? – питаємо в Тараса Виноградника.
Тому, що у будь-який момент приходить прокурор на будівельний майданчик і каже: покажіть ваш договір про пайову участь. А ми кажемо: у нас його немає. Тоді відповідь: ви порушили закон.
Постає питання: що важливіше – закон чи рішення сесії? Звичайно ж, закон. Ми кажемо їм: друзі, ось наш проект договору про пайову участь. Вони нам відписують: ви у проекті не вказали ваш статут.
Тобто питання стоїть не про сам проект, а про статут, чи не так вказали прізвище. Добре, ми переробили і подали ще раз. А нам кажуть, що знову не так.
Тоді ми бачимо, що просто не можемо дійти згоди і подаємо до суду, щоб суд затвердив проект договору на пайову участь. Суд починає розглядати і я розумію, що тут є більше політична, а може і навіть публічна сторона.
Більшість забудовників в Івано-Франківську уникають цих договорів. Легше «домовитися» з кимось конкретно, ніж укладати договір про пайову участь. А у нашому випадку забудовник собі дозволив подати в суд, щоб укласти такий договір. Це чи не перший випадок в Україні.
Коли ви подали у суд і що було далі?
У суд подали у квітні цього року. Ми чекали до березня, поки депутатська комісія шість місяців (!!) розглядала це питання. Ви можете це собі уявити? …
Отже суд розглядає питання, заперечень у сторін, які представляють міську владу - немає (!!!), як і немає альтернативних варіантів угоди.
Зауважу, що ми подали свій варіант і при цьому готові були зайняти конструктивну позицію… Нажаль діюча міська влада все ще вважає себе центром міського всесвіту і жити так, як живе цивілізований світ – не прагне.
Були представники міськвиконкому у суді?
Був представник Івано-Франківської міської ради, представник міськвиконкому – з управління фінансів.
І яким було рішення суду?
Суд приймає рішення зобов’язати Івано-Франківську міську раду, виконком і управління фінансів укласти договір про пайову участь. Вони були шоковані. Тепер от подали апеляцію на своє рішення. Неймовірна ситуація! Ми, забудівники вимагаємо заключити з нами договір, якого вимагає Закон, а влада подає апеляцію, щоб цього не робити!
Звідси виходить, що вони проти договорів про пайову участь, тобто проти Закону. Звичайно, цей договір може бути досконалим чи не досконалим, але ми ж говоримо про сам принцип.
Під час судового засідання представниками від влади висловлювалися певні претензії до цифр, чи ще чогось.
Я вже не говорю, що ми могли б звернутися у Антимонопольний комітет і заявити про нерівні стартові умови!
Тому, що, як свідчать повідомлення в ЗМІ, в місті часто будують взагалі без договорів про пайову участь. А нам кажуть, що у вас землі багато. Але на що це впливає? Тут немає логіки. Тому ось так і вийшло.
Але, мабуть, тут вплинуло ще декілька факторів. Я неодноразово піднімав питання – скажіть будь-ласка, з 2011 року, від коли вступив у дію закон, які із забудовників передали місту житло, комерційні площі, перерахували гроші? До сьогоднішнього дня ми не маємо відповіді. (Це питання, зазначимо, дуже зацікавило і «Фіртку», і ми подамо з цього приводу інформаційний запит до міської влади).
Найсмішніше те, що сесія приймає рішення, що у рахунок цієї пайової участі забудовник може не віддавати місту гроші, а наприклад зробити комусь ремонт або щось інше. Тобто, такий собі бартер з незрозумілими цінами, пріоритетністю та доцільністю. Але що від цього має громада?
І коли ми говоримо про свою позицію, то ми для когось не зручні. Не хочу говорити про політичну сторону і амбіції певних людей. Є ще й третя сторона – ми фактично привідкиваємо корупційну складову. Тому, що на наші листи немає відповідей.
Згідно технічних умов нам казали: друзі, проведіть магістралі водопроводу, каналізації, дощової каналізації. Ми це протягнули. Це мережі наші! А що вони зробили – вони на наші мережі приєднали усіх, кого хотіли! Коли ми звернулися до тих людей, чому вони приєдналися, якщо мережі у нас на балансі і є нашою приватною власністю (!!!), ті показують документи, що нібито і потрібно погодити було із нами… Не погоджували. Нас відправили у Водоканал. Що найцікавіше, що Водоканал брав гроші за приєднання до наших мереж і до сьогодні бере гроші по тарифу за експлуатацію того, що йому не належить! Я пишу у Водоканал і прошу пояснити, а вони кажуть, що «це не ваша справа».
Тому це все і почалося. Мабуть, ми зробили не правильно з точки зору власного «комфорту», хоча я думаю, що загалом правильно, - бо колись же треба починати жити за законом і за цивілізованими правилами, а не за правилами «революційної доцільності» і прикритої нею корупції.
Правильно і те, що ми почали виконувати зобов’язання і будувати дитячий садочок…
Ваші опоненти кажуть, що раніше в угоді було прописано, щоб його віддати громаді, а зараз цього в угоді вже немає…
А, скажімо, людям важливо, кому належатиме ДНЗ, якщо ми забезпечимо там належний рівень і якість? Яка тоді різниця чи він комунальний, чи іншої форми власності? Головне ж якість.
Якщо вони проти цього конкретного пункту, то нехай пропонують свою пропозицію у судовому процесі! Ми готові все вислуховувати і сприймати, аргументувати. Цього зроблено не було.
Але ми почали будувати садочок. Я якось на сесії сказав: ви кажете, що ми, «Арсенал-Сіті» не будуємо садочки, а тоді скажіть скільки за 23 роки ви збудували садочків? Жодного, але встигли 6 чи 7 садочків продати! А скільки збудували шкіл? Риторичні питання...
Зрозуміло, що ми будемо як палка в оці, адже будуємо садочок не за державні чи бюджетні кошти, а за власні. Єдине, що вони можуть сказати, що вони будують садочок у Пасічній. Добре, але чому ви не говорите, що це за бюджетні кошти? І друге надзвичайно цікаве питання – а тендери де на цей садочок?
Тому і є дискомфорт і незручність. Тому це все і почалося. Ми не зручні, бо намагаємося чинити згідно закону, а питання вирішувати в судах, а не шляхом «засилки» «конвертів», як це є звичним для цієї влади «суперпатріотів», про що свідчить і відомі судові справи.
В Рішенні міськради є якісь надміру емоційні пункти щодо звернення до Президента і Уряду. До вищої ради юстиції… А що це за такі звернення?
Новітні троцькісти, чи то «шарікови» і «швондєри» звернулися до Президента, КМУ, ВРУ із зверненням у якому просять вплинути на рішення Господарського суду! Таким чином вони просто втручаються у рішення суду. Я розмовляв із першим заступником міського голови і він зізнався, що готувалося інше рішення. Але «певні люди» перед сесією його переробили. Тобто своїм зверненням вони намагаються підставити Президента у двох моментах.
По-перше, це спонукати до втручання у незалежну судову гілку влади.
По-друге, я в цьому чітко вбачаю адміністративний тиск. Невже на думку цих «юристів» Президент скаже, що не треба робити за Законом і не треба заключати Договір пайової участі?
Ви комусь серйозно заважаєте?
Це все робиться для того, щоб нас «збити».
Можна поїхати по усіх будовах міста і подивитися, хто і як будує, скільки людей працює і так далі. Тому, мабуть, ми складаємо «комусь» конкуренцію.
Ми підняли усі ці питання про пайову участь і хто скільки заплатив в міський бюджет, скільки місту передано житла і комерційної нерухомості забудівниками? А це оприлюднювати влада дуже не хоче, бо одразу ж виникне багато запитань.
А ще – це політичний тиск. Чому вони не звертаються до Президента із питаннями забудови озера чи виділення квартир учасникам АТО, хоспісу чи ще по чомусь? Це більш нагальні питання, ніж рішення суду, яке хоче лише узаконити процес.
Ви говорили про мережі… Які саме мережі ви збудували місту?
По вулиці Дудаєва ми проклали каналізацію діаметром 1000 мм, довжино 2,5 км. По вулиці Ребета проклали дощову каналізацію і таким чином розгрузили центральну частину міста від потопів, - пам’ятаєте, раніше як сильний дощ, то весь центр «пливе», - зараз цього немає. І до мікрорайону ми протягнули водопровід, діаметром 600 мм. У нас це все заактовано і це все наше. А вони до цих мереж як «присоски» поприєднували усіх.
А ви не думаєте у відповідь на це відверте хамство зробити такий собі «перформенс» - взяти і забетонувати цей колектор?
Цікава ідея – перформенс із забивання такого символічного корка – щоб закрити «дірку владної корупції і крадіжок»…
Ми говорили, що можемо так зробити. Бо ми знаємо, хто, де, коли і скільки «взяв» за певні підписи. І ця вся суперечка є не господарською, а суперечкою поглядів. "Закон і прогрес" проти "корупції, більшовизму і троцькізму". От і все.
Ви є лідером обласної ГО «Самопоміч», яка є лідером електоральних симпатій в місті. Як вважаєте, те що відбувається - це можна трактувати як початок передвиборчого протистояння «Свободи» і «Самопомочі»?
Це один із штрихів, можливо...
Але якщо це так, то тоді це 1937-й рік і у цій державі нічого не можна робити, якщо ти не такого кольору, не таких поглядів, не такого росту чи кількості волосся на голові.
Мене покликали на розмову в одну із контролюючих структур і знаєте яке було головне питання? Чому у вас серед забудовників в Івано-Франківську найвища зарплата?
Якщо у нас зарплата будівельника 4 тисячі, а у директора іншої будівельної фірми 1,5 тисячі, то ви у це вірите? Кажу їм – а це хіба погано? – Бюджет отримує більше відрахувань від зарплати… Вони кажуть, що ні і усе розуміють, але…
Отже, дитячі ігри міської влади продовжуються в питомо дитячий спосіб: плаксивою скаргою до великого дядька – Президента України. Наш «колективний Троцький» - ні більше ні менше – закликає Президента порушити наріжний принцип демократії (принцип розподілу повноважень між гілками влади – та втрутитись у дії суду).
Чого в цьому більше – політичної інфантильності, некомпетентності, "політичної доцільності" чи звичайнісінької адміністративної безпорадності? Питання риторичне.
----------------------
---------------
Василь Патрійотчук, для "Фіртки"
І нова підрубрика "Фіртки":
"Невеселі картинки" не до теми:
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Ексклюзив Фіртки. Інвестбанкір Володимир Куцев: Для України головна загроза – це некомпетентна бюрократія, котра займається троцькізмом і більшовизмом
