Існує, умовно, дві категорії людей. До першої належать ті, хто вже віднайшов свою другу половинку і відчув щастя бути коханим. До другої – ті, хто все ще у пошуках «своєї» людини поруч, а тому заводять нові знайомства і ходять на побачення. Тож виникає питання: яким має бути перше побачення, щоб з‘явилося бажання зустрітися ще раз?
Відомо, що існують не лише вдалі, але й побачення з категорії “epic fail”. Ми вирішили піти у «розвідку» і розпитати представників різної статі про їх досвід у цій справі.
Іван, 20 років
Я є поціновувачем дівочої краси, тому й на побачення ходжу часто. Сподіваюся, що одного разу таки пощастить зустріти «ту саму». Щодо вдалих побачень, згадується декілька. Розповім про таке найбільш спонтанне. Одного разу, це була середина дня, йду вулицею і випадково зустрічаю дівчину, як то кажуть - любов з першого погляду. Ну не любов, але сильна симпатія. Вирішив все ж підійти й познайомитись, ми розговорились і я запропонував їй ввечері піти зі мною на побачення. Думав, не погодиться, але вона сказала "так". Ми зустрілись в ресторані, сіли, одразу помітив, яка вона неймовірно красива, видно, що готувалася, мені це дуже сподобалося. Ми довго говорили й виявилося, що у нас багато спільного. Наші думки щодо музики, їжі й проведення вільного часу були однаковими. Вона була дуже привітною, вихованою, веселою і говіркою, але одночасно і вміла слухати. Після вечері ми ще довго гуляли та розмовляли, аж до світанку. Я провів її додому, поцілував у щічку і ми домовилися про ще одну зустріч. Після першого, як на мене, дуже вдалого побачення було ще декілька. Але стосунки в нас так і не переросли у почуття кохання.
Оля, 25 років
Оля, 25 років
Розкажу про доленосне побачення. Мені тоді було 23, я щойно закінчила навчання в університеті та шукала роботу. Відомо, що всі хочуть людей з досвідом, а в мене його не було. І от, сиджу я у кав’ярні, чекаю на час співбесіди. Дуже хвилювалася, що аж розлила на себе каву. До мене підійшов хлопець і простягнув вологу серветку. Ми трішки поговорили, він побажав мені успіху на співбесіді, про яку я встигла розповісти. Хлопець запропонував обмінятися номерами телефонів, але я відмовила. Співбесіда, до речі, пройшла вдало, мене тоді взяли на роботу. А про хлопця я й забула, чесно кажучи, але, як виявилось пізніше, він мене не забув. Якось вранці їду на роботу та у Фейсбук мені приходить запит на дружбу. Я глянула, а це той самий парубок, тому підтвердила запит. Він одразу написав, спитав як мої справи з роботою, як настрій і чи не хочу з ним зустрітися сьогодні. Я здивувалася, але погодилась. Ми зустрілися в парку, хлопець чекав мене з букетом соняхів, що було досить оригінально. Ми трішки пройшлися, розмовляли та сміялися. В один момент Олег, так його звати, запропонував повечеряти, оскільки знав, що я після роботи й зголодніла. Я думала, що ми підемо в якусь піцерію чи типу того, але хлопець підготував сюрприз. Це було щось "анріал". Ми сіли в машину і він відвіз мене туди, де видно все місто як на долоні, виніс з авто піцу і чай в термосі. Так, ми вечеряли й дивилися на зорі, а після він мене поцілував. Такої романтики в моєму житті ніколи не було. Ми разом вже два роки та дуже щасливі.
Олена, 23 роки
Я помітила, що дівчата створюють в себе в голові «ідеальне» побачення, після перегляду різних романтичних фільмів. Знаєш, такі собі стереотипи типу принц на білому коні привезе тобі букет троянд і заспіває серенаду під вікном. Згодна, це дуже романтично, але в реальному житті побачення проходять трішки по-іншому. Я, до прикладу, люблю поїсти, от чесно. Є один хлопець, Сергій, ми з ним досі спілкуємось, дізнаємося одне про одного все більше і тому нам комфортно разом. Наше перше побачення пройшло після трьох місяців переписування в Instagram. Сергій зустрів мене із подарунком. Квіти? Солодощі? Ні, це була шаурма, яку я із задоволенням з’їла. Сита дівчина – весела і добра дівчина, це так, хлопцям на замітку. Після ми поїхали на міське озеро і каталися на катамарані, він жартував і був дуже щирим, це мене підкупило. Таку кількість компліментів, як у той день я, мабуть, не чула за все життя. Після прогулянки Сергій провів мене додому і ми домовились про наступну зустріч.
Інколи життя готує для нас не зовсім приємні «сюрпризи». Але поганий досвід – теж досвід. Тож перейдемо до блоку невдалих побачень.
Андрій, 20 років
Дівчина, яку давно знав написала, що я їй подобаюсь, тому вирішив запропонувати сходити на побачення. Я її майже не знав. Ми зустрілись і пішли у кафешку. З початку дівчина сказала таку фразу - "Але платиш ти!". Я все одно планував заплатити сам, але прозвучало дивно, як на мене. Прийшли ми в кафе, сіли за столик і я запропонував взяти вино, на що вона видала: «Давай краще горілку». Думаю, тебе на побачення запросили чи на паті. Згодом, таки погодилась пити вино і почала розказувати про свої інтереси. Кричала на весь заклад, вживала лайливі слова, коротше, кажучи, я зрозумів, що діла не буде. Просто чекав на завершення цього «цирку». Нам принесли келихи й ми просто мовчки пили вино. І тут, як грім серед ясного неба, дівчина нахиляється і питає, чи не хочу я її запросити до себе додому, бо щось нудно. Сказати, що я був шокований, це нічого не сказати. Хотілося просто втекти додому. Ми допили наші напої, я заплатив і сказав, що з‘явилися термінові справи, тому маю йти. Це було моє найбільш невдале побачення.
Віка, 21 рік
Я гуляла зі словаком. І ми поїхали в парк пенсіонерів. Там було нецікаво, від слова зовсім. Він відвів мене до якоїсь каплички. І до неї вели десять сходинок (типу Десять заповідей Божих). Ми постояли там п’ять хвилин і я все більше офігівала. Далі почали спускатись. Він взяв мою руку і сказав: «Давай будемо на кожній сходинці цілуватись». Мені відняло мову. Хлопець на кожній сходинці цілував мене в щоку і це було жахливо. Мені було дивно і не зрозуміло, чому він обрав це місце для побачення.
Роман, 22 роки
Місце для проведення побачення не важливе. Чи то ресторан, чи то прогулянка парком, людям має бути комфортно разом - це важливо.
Найбільш невдалим побачення було із дівчиною, яка чотири години розказувала мені, які всі погані, а вона хороша, і, чотири години, це не перебільшення. Найгірше, коли тобі на побаченні нудно. Для мене важливо, коли людина щира і має почуття гумору.
А буває готуєшся до побачення, замовляєш стіл в солідному закладі, одягаєшся гарно, даруєш квіти, а через декілька хвилин після початку цього дійства думаєш: "Дурно мешти пуцував."