Хроніка етнічних чисток в Україні – 1
Українська нація протягом минулого століття не раз переживала етнічні чистки. Нині ж на сході України та в Криму розгортається ще один етап деукраїнізації наших територій.
Під "етнічними чистками" розумію свідому політику, скеровану на витіснення представників української національної групи з певних територій. Етнічні чистки мають на меті не знищити повністю "чуже" для "русскава міра" українське населення, а створити для нього такі умови існування, унаслідок яких українці змушені залишити територію свого проживання. Суттєвим елементом політики етнічних чисток є різноманітні форми насилля (моральне та фізичне знущання, зумисне нищення майна та матеріальних цінностей жертв, грабунки, убивства та інші форми насилля та примусу).
Перший етап етнічних чисток уже розгорнуто. Головною ціллю їх організаторів є провідна верства нації – мішенню залякувань, нападів та убивств насамперед є найбільш національно свідомі активісти громадського та політичного життя. Ліквідація або вигнання таких активістів позбавляють загал етнічної чи політичної групи організаційного стрижня, без якого неможливий ефективний опір політиці етнічних чисток. До прикладу, під час Другої світової війни антиукраїнські акції польського підпілля проти українців на Холмщині почалися з убивств та вигнання українських активістів, діячів просвітницького, кооперативного рухів та ін. Винищення та вигнання активістів також має на меті залякати "чуже" цивільне населення, продемонструвати небезпеку, що її несе відстоювання власних національних інтересів. За аналогічним сценарієм розгорталися події на території колишньої Югославії в 1990-х рр. (Боснія, Косово).
На сході держави вже створено нестерпні умови для життя українців, які не піддалися кремлівському зомбуванню. Батьки не можуть позбутися тривоги за дітей, відправляючи їх у небезпечні (через загрозу нападів) дитсадки та школи; напівпаралізовані (а в деяких містах – знищені) органи державної влади. Моральний і фізичний терор, масові вбивства, закриття приватного бізнесу, рекет, перебої в роботі підприємств та установ, відсутність нормального товарозабезпечення у містах, де терористи почувають себе господарями, – усе це результати роботи бандформувань Путіна, що діють під вивіскою "федералізації". Вже зараз можемо говорити про щонайменше 4000 переселенців із Криму та сходу України, яких прийняла західна Україна. Лише за останні 10 днів на гарячу лінію Львівської ОДА звернулися 2000 мешканців сходу країни. Це інтелігенція, багатодітні родини, громадські діячі, викладачі, журналісти, громадські активісти та ін.
Хронологія етнічних чисток: від українофобії до розстрілів
Пропоную до уваги аж ніяк не повний перелік терактів та антиукраїнських дій путінських найманців. Ця хронологія дає уявлення про загальні тенденції в діях злочинців та дає змогу відстежити зростання інтенсивності етнічних чисток на сході. Отже:
1 березня у Харкові сепаратисти штурмують облдержадміністрацію, де на той час перебували прихильники Майдану. Ставлять на коліна, б'ють та знущаються з активістів. Велика кількість постраждалих, серед яких відомий український письменник харківець Сергій Жадан.
13 березня в Донецьку російські бойовики та кримінальники Партії регіонів нападають на мітинг за єдність України. Міліція не зупиняє бандитів. Аби прикрити відхід учасників мітингу, які не готові до силового протистояння, залишаються декілька десятків патріотів. В них летить цегла, застосовується сльозогінний газ, гранати, бʼють всім, що трапляється під руку. У результаті нападу гине свободівець Дмитро Чернявський, якого путінські кримінальники убили заточкою, ще 50 осіб дістають тяжкі травми. Лікарні відмовляються їх приймати. Мати Дмитра Чернявського розповідає потім, що просила сина не ходити на чимдалі небезпечніші мітинги (напади почалися ще 19 січня), але він відповідає: "Ти мене виховала так, що не можу туди не ходити".
15 березня – м. Харків: проросійська терористична організація "ОПЛОТ" і сепаратисти нападають на будинок товариства "Просвіта" на вул. Римарській. Застосовують зброю, є двоє загиблих. 25 затриманих.
17 березня – у Харкові відбувається масове спалення націоналістичної та національної літератури на вулиці Римарській (біля офісу "Просвіти"). Сутички сепаратистів із патріотичними харківцями.
21 березня – м. Барвінкове Харківської області: відбувається напад на будинок свободівця Геннадія Митрюка.
6, 7 квітня – м. Харків: сутички сепаратистів та українських патріотів. Знову захоплення ОДА. Через добу – спецоперація зі звільнення облдержадміністрації.
12 квітня у Первомайському (Харківщина) на активістів ВО "Свобода" нападає керівник "народної дружини".
13 квітня на мітинг за єдність України у Харкові нападають путінські "туристи" та сепаратисти: стріляють у патріотів, б'ють, застосовуючи спецзасоби. Велика кількість постраждалих, серед яких і свободівці. Міліція бездіяльна.
17 квітня на Запоріжжі в місті Мелітополь учасники сепаратистського мітингу нападають на свободівця Максима Довженка та його матір.
21 квітня захоплюють і піддають тортурам сина активістки "Свободи" Катерини Бикової. Крім нього, викрадають кількох проукраїнських активістів, яких утримують у будівлі луганського Управління СБУ.
26 квітня у Горлівці російські терористи захоплюють 3 бійців спецпідрозділу СБУ "Альфа", катують їх, керівникові групи виколюють очі. СБУ встановлює, що захоплення її бійців відбулося внаслідок зради всередині відомства. 7 травня відбувається обмін силовиків на трьох сепаратистів, серед яких самопроголошений "губернатор" Донеччини Павло Губарєв. Його фінансування пов'язують із "сімʼєю" – зокрема з Олександром Клименком та Олександром Януковичем.
29 квітня – обстріл з автоматичної зброї луганського адвоката, учасника Майдану, члена Штабу національного спротиву Луганщини Ігоря Чудовського за відмову виступити на телебаченні з антиукраїнськими заявами.
4 травня – м. Харків: підпалюють паркан прихильниці ВО "Свобода", волонтерки медичної служби Майдану.
У ніч з 30 квітня на 1 травня в місті Костянтинівка Донецької області російські терористи захоплюють керівника місцевої організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Артема Попіка. Приблизно тоді ж у Добропіллі викрадають місцевого підприємця, який зі своїми колегами підтримує та забезпечує українську армію. Його вивозять у Словʼянське СБУ, що перетворюється на справжню катівню, залиту кров'ю та завалену трупами. Підприємця вдається викупити.
2 травня в м. Горлівка Донецької області викрадають активіста Василя Будика. Бойовики у масках та з автоматами заштовхують його у свою автівку і відвозять у невідомому напрямку.
2 травня в центрі Донецька терористи захоплюють у полон одного із сотників Майдану, керівника Самооборони Донецької області Миколу Якубовича. 10 травня вдається визволити його із полону.
4 травня в м. Новогродівка Донецької області терористи захоплюють 6 українських активістів, шахтарів і депутатів місцевих рад, серед них Олександр Вовка, Костянтин Мусейко, Ігор Братусь, Валерій Павлик, Олександр Гуров, Олег Бубич. Захоплені зазнають катувань, що відбуваються у приміщенні захопленої терористами Донецької ОДА. Через день 3 із них відпускають.
4 травня терористи відкривають вогонь по двох рибалках на річці Лугань. Як наслідок в одного з постраждалих – вогнепальне поранення передньої черевної стінки, лівого плеча і передпліччя. Другого рибалку досі не знайшли.
5 травня в м. Стаханов на Луганщині підпалюють автомобіль довіреної особи Олега Тягнибока у 114-му виборчому окрузі Олександра Чорниша. Під тиском численних погроз він із родиною змушений виїхати з міста.
Вночі з 5 на 6 травня в Донецькій області терористи вчиняють напад із застосуванням автоматичної зброї на дачу головного редактора сайту "ОстроВ" Сергія Гармаша, де він перебуває разом із народним депутатом Єгором Фірсовим. Оскільки нападникам відповідають збройно – вони відступають.
6 травня у Горлівці викрадають виконувача обов'язків начальника Микитівського райвідділку Горлівського міськуправління міліції Сергія Чернишова. Його авто обстрілюють з автоматичної зброї, самого міліціянта із вогнепальними пораненнями тягнуть у захоплений раніше відділок міліції – тепер катівню.
7 травня бойовики "Донецької республіки" викрадають фермера селища Шандриголове Краснолиманського району Валерія Сала. Наступного дня його знаходять спаленим у машині в Харківській області.
8 травня в Макіївці на Донеччині терористи викрадають члена місцевої організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олексія Демка – довірену особу кандидата на пост Президента України Олега Тягнибока у 57-му виборчому окрузі. Наступного дня його, жорстоко побитого, з вогнепальними пораненнями, знаходять мешканці міста на вулиці і відвозять в одну з лікарень Макіївки.
8 травня у Краматорську Донецької області зникає безвісти Василь Нестеренко після того, як пішов до міліції повертати свою машину, відібрану сепаратистами за те, що відвозив продукти українським військовим.
8 травня викрадають просто з дому Олександра Волкова у Ясинуватій. Його взяли в полон та катували, однак чоловікові вдалося втекти.
8 травня увечері в м. Дружківка на Донеччині терористи обстрілюють і грабують дім члена "Просвіти" Євгена Шаповалова. Перед тим 4 травня невідомі кидають у його будинок пляшки із запалювальною сумішшю.
9 травня неподалік міста Свердловськ Луганської області озброєні бойовики розстрілюють родину підприємців з м. Антрацит, які намагаються виїхати за межі області двома машинами. Їх розстрілюють на очах у їхньої неповнолітньої доньки, яку із важкими пораненнями доправляють до лікарні.
9 травня на одному із блокпостів у м. Костянтинівка Донецької області терористи розстрілюють православного священика Павла Жученка, коли він просить сепаратистів припинити військові дії. В його тілі виявлено 8 куль. За повідомленнями ЗМІ, у розстрілі бере участь чеченський найманець.
9-10 травня у Макіївці російські терористи беруть у заручники батьків члена місцевого осередку Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Юрія Бенедюка. 9 травня 2014 року злочинці, розшукуючи активіста "Свободи", вдираються до будинку Юрія М'ясоїда, вітчима свободівця. Наступного дня озброєні терористи приходять за адресою, де зареєстрований свободівець Юрій Бенедюк, і беруть у заручники його матір: вимагають викуп у розмірі спершу 100 000 доларів, згодом – такої ж суми у гривнях. Зрозумівши, що з родини нема чого взяти, згодом відпускають заручників.
10 травня у районі селища Ганзівка на об'їзній дорозі між Макіївкою і Донецьком терористи обстрілюють реанімаційний автомобіль, уночі викрадають з реанімації активіста "Свободи" Андрія Демка, якого лікарі намагалися вивезти в Дніпропетровську область для лікування у зв'язку із важким кульовим пораненням і пошкодженням хребта.
10 травня в Луганську терористи викрадають українського активіста Михайла Логвиненка. В якості заручника його утримують у будівлі обласного управління СБУ, де катують. 12 травня терористи відпускають активіста.
10 травня в м. Брянка на Луганщині терористи розстрілюють 4 хлопців за привітання "Слава Україні!". Двох убито, решта двоє – у лікарні з важкими вогнепальними пораненнями.
11 травня у Краматорську сепаратисти обливають бензином і підпалюють жінку, яка публічно засудила "референдум".
11 травня у Краматорську викрадають начальника аеропорту і трьох його співробітниць. Одній із них завдають звірячих травм, згодом відпускають.
13 травня у оскаженілі терористи ґвалтують таксистку, яка на прохання українських бійців везе їм сигарети.
13 травня у місті Антрацит Донецької області викрадають в. о. директора АТП 10918 Валерія Коноплю за проукраїнську позицію. Викраденого утримують і катують у будівлі РДА.
13 травня у Дзержинську на Донеччині просто з місця роботи викрадають дантиста та вимагають від його родини 3 млн. грн. викупу.
У ніч з 13 на 14 травня у центральних та північних районах Луганщини відбуваються спроби підпалу майна українських активістів. Зокрема, у місті Брянка активістам, які не бажають співпрацювати з російськими терористами, у виробниче приміщення та автомобіль закидають кілька пляшок із запалювальною сумішшю. На Старобільщині приблизно о 1:45 до помешкання керівника Старобільської районної "Свободи", довіреної особи Олега Тягнибока у 115-му окрузі Олександра Парамонова закидають 3 пляшки зі запалювальною сумішшю. На щастя, зреалізувати плани зловмисникам не вдається. Примітно, що капітан міліції, який прибуває на виклик, заявляє, що не вживатиме заходів з розшуку та затримання злочинців, оскільки "боїться".
14 травня у Краматорську терористи викрадають співробітника управління соцзахисту міста Максима Матюшенка. Озброєні бойовики витягають його з квартири, помешкання розграбовують.
Ще раніше терористи облаштовують у тамтешній міськраді свою "податкову". Діє вона за наступним механізмом: терористи викрадають підприємців, катують і вимагають грошей, аби їх відпустили і "дозволили" вести бізнес.
14 травня на Луганщині відбувається щонайменше 4 випадки викрадення мирних громадян.
14 травня у Краматорську терористи викрадають керівника окружної виборчої комісії N48 Сергія Шандибу просто під час засідання ОВК. Разом із Шандибою злочинці викрали оргтехніку та документацію.
Загалом українські активісти в Луганській, Донецькій та решті областей сходу і півдня України постійно зазнають залякування з боку терористів, які погрожують знищити родини, їхнє майно та бізнес. Українські сімʼї змушені виїжджати за межі загрожених областей. Так, на Луганщині значна частина свободівців змушені залишити міста Ровеньки, Щастя, Красний Луч, Стаханов та інші.
У Донецьку сепаратисти трощать машини з українськими прапорами (ще тиждень тому в обласному центрі такого не було), тероризують підприємців.
Викрадення активістів, захоплення заручників є основною практикою тиску терористів на українську громаду. За повідомленнями Генпрокуратури, на Донбасі терористи утримують понад 125 заручників, до яких застосовують тортури, а щонайменше 78 українців путінські горлорізи вбили.
Хроніка етнічних чисток в Україні-2
Продовжуючи тему розгортання повномасштабних етнічних чисток на сході України, хочу звернути увагу на те, хто підтримує моральний і фізичний терор проти українців. Це важливо, адже ці особи перебувають на території нашої держави і у нас є всі можливості для припинення їхньої терористичної діяльності.
Ні для кого не секрет, що етнічні чистки організовують і проводять путінські терористи. Пряму підтримку їм забезпечують "регіонали" та комуністи. Вони відповідають за організаційне забезпечення й вербування кадрів. Генпрокуратура також пов'язує їх із фінансуванням терористів.
У Донецьку трійка "регіоналів" складає ядро підтримки сепаратизму. Це секретар Донецької міськради, заступник керівника міської організації ПР Сергій Богачов та двоє нардепів-мажоритарників від Донецька – Микола Левченко та Олександр Бобков.
Генпрокуратура підозрює народних депутатів "регіоналів" Юрія Іванющенка та Олександра Єфремова у фінансуванні сепаратистів. Люди Єфремова здійснювали координацію сепаратистів. Зокрема, помічник Єфремова Арсен Клінчаєв керував натовпом 9 березня, коли сепаратисти захопили телекомпанію та вивісили над Луганською ОДА російський триколор. Побічним доказом причетності Єфремова слугують систематичні заяви нардепа, які дублюють тези сепаратистів, та визнання "референдуму про незалежність "ДНР" від 11 травня.
У Донецьку на псевдореферендумі 11 травня багато членів Партії регіонів брали участь у процесі як основні фальсифікатори. Наприклад, головою ЦВК так званої "Донецької народної республіки" призначили Романа Лягіна, який раніше працював на Партію регіонів та очолював штаби "регіоналів" у цьому краї. У ЦВК "ДНР" на нього було покладено функцію "намалювати" необхідний захмарний результат "голосування".
Не менш активно сприяють сепаратистам комуністи. Зокрема депутати Луганської обласної ради Максим Чаленко та Юрій Хохлов (який публічно бере на себе відповідальність за проведення одного з антиукраїнських мітингів всупереч судовій забороні), депутат Алчевської міської ради Олександр Бебешко, перший секретар Рубіжанського обкому КПУ Нелі Задирака. Комуністи, не криючись, займаються набором до сепаратистських груп, їхнім структуруванням та організацією у своїх партійних офісах; брали участь у підготовці та проведенні "референдуму". Зокрема, в Рубіжному всі "комісії" псевдореферендуму набирали в приміщеннях КПУ, там само проводили і збори та консультації. Така ж картина – у решті міст краю.
Разом із фінансуванням та організаційним забезпеченням "регіонали" та комуністи здійснюють зомбування громадян. Так, депутат Луганської облради "регіонал" Родіон Мірошник використовує ефіри для сепаратистської агітації, порушуючи тим самим інформаційну безпеку країни. Якби це було безпечно - так само робив би і Царьов.
Харків – не виняток: там ядром і основними рупорами Кремля виступають обрані від Партії регіонів народні депутати Олег Царьов та Михайло Добкін та комуністи на чолі з місцевим "фюрером" Аллою Алєксандровською. Царьов і не приховує свого прямого зв΄язку з терористичною організацією та вносить застави за звільнення злочинців. Це не вичерпний, однак цілком репрезентативний перелік співорганізаторів етнічних чисток.
Чи можливо зупинити дестабілізацію та винищення українців?
Зупинити анексію українських територій та демонтаж української державності, ліквідувати осердя терористів, перетворити деморалізованих мешканців сходу України на патріотичних громадян та гарантувати їхню безпеку – першочергові завдання держави. Влада в цих умовах має діяти швидко і рішучо. Натомість у парламенті зареєстровано цілу низку законодавчих ініціатив про амністію терористам, з убивцями українців і української державності закликають "вести діалог" і навіть... надавати їм державні посади!
Українська влада має вжити дієвих заходів: передовсім слід забезпечити дієздатність парламенту, що має ухвалити невідкладні рішення, які забезпечать реалізацію однієї з головних функцій держави – безпеку громадян. Ідеться, зокрема, про ухвалення закону про люстрацію та докорінне очищення влади від агентів Кремля та українофобів. Адже саме толерування попередніми керманичами держави задавнених окупаційних міфологем, сприяння поглибленню шизофренії історичної памʼяті підтримувало і нині підживлює українофобію. Саме це є основою ідеології терористів. Фракція "Свободи" вже звернулася до Міністерства юстиції з клопотанням заборонити Партію регіонів і КПУ. Ці та їм подібні політичні сили не мають права існувати в Україні, бо порушують закон, підтримують винищення українців, а тому їх слід негайно заборонити. Верховна Рада має ухвалити закон "Про заборону комуністичної ідеології в Україні" – нагадаю, що ми зареєстрували цей законопроект ще 4 листопада 2013 року.
У контексті боротьби за відновлення конституційного ладу та територіальної цілісності необхідно позбавити депутатської недоторканності тих депутатів, які діють у змові з Кремлем та спонсорують проведення етнічних чисток в Україні. Не можна дозволити їм уникнути правосуддя – їх необхідно взято під варту. Ізоляція прямих агентів Кремля від впливу на суспільство має стати принциповим питанням для українських силовиків.
Ще однин фактор, який створює сприятливий клімат для проведення етнічних чисток, це саботаж у всіх ланках державної влади подолання російської агресії. Правоохоронцям зручніше покривати злочинців, а не захищати українських громадян; продавати терористам списки патріотичних громадян, а не запобігати їх винищенню; військові, які базуються на Донбасі, бояться брати на себе відповідальність за недопущення озброєних сепаратистів на територію держави; чиновники знімають державні прапори чи закривають очі на це...
"Свобода" внесла проект постанови про невідкладні заходи щодо підвищення професійного рівня співробітників правоохоронних органів. Він передбачає підвищення професійного рівня силовиків і спеціальну процедуру переатестації працівників прокуратури МВС, СБУ, органів охорони державного кордону.
На варті безпеки та єдності країни має стояти український патріотизм. Його демонструють добровольці Національної гвардії і територіальних батальйонів оборони. Патріотизм та озброєне українське суспільство здатні зупинити і ліквідувати тероризм на теренах нашої держави. Отже, ще одним нагальним документом, який слід ухвалити, є закон "Про цивільну зброю та припаси". Усі окупанти першим ділом відбирали у підкорених зброю. Тому сьогодні українцям – козацькій нації – необхідно повернути право володіти зброєю. Озброєний народ – непереможний. Більше того, озброєний народ – завада не лише зовнішній агресії, але і внутрішній несправедливості, зокрема, узурпації влади.
На путінське україножерство та кількатосотлітній імперський апетит до української землі ми повинні дати остаточну відповідь. Вона буде жорсткою і переконливою. Плекаймо українську силу!
