У цей передріздвяний період у нас чимало клопотів.
Так, не заперечую, вони переважно приємні, адже серед підсумково-завершальних справ у році, що минає, у нас є ще й дещо цікавіші завдання. І як ви, мабуть, здогадалися, вони полягають у тому, щоб встигнути передати Св. Миколаю усі листи від тих, кому ми найбільше бажаємо, щоб чудотворець не оминув їх зі своїми дарами. І стосується це не лише наших найменших, адже в душі усі ми мріємо трішки повернутися в світ нашого дитинства…
Зима, новорічні та Різдвяні свята – це магічний період, коли навіть у життя дорослих приходить чимало казкового дива. Усі ми старалися й були, мабуть, дуже чемні, отож на різочку цього року ніхто не заслужив. А хто зна? Ну, звичайно, про все знає Святий Миколай!
Чому таке важливе це свято і великим, і малим? Образ Святого Миколая – втілення того, що приніс нам на землю Христос – жити в любові.
Саме любов продовжує творити чуда від початку створення світу і аж по сьогоднішній день. А свято Миколая у вирі щоденних турбот, а інколи й негараздів, пригадує нам про цю реальну любов і допомагає повірити в неї: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Ів. 4, 16). І хто любить - робить чуда! «Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме» (Ів. 14, 12) – каже Христос.
Святий Миколай – це віра в чудо та бажання це чудо створити. Він – найяскравіший доказ того, що хто по-справжньому вірує в Ісуса Христа, той здатний робити ті самі діла, що робив Ісус Христос. І для цього зовсім не потрібно володіти якимись магічними чи чудодійними силами, достатньо мати дитяче серце, відкрите до любові.
На підтвердження цих слів переповім вам, дорогі читачі, цікаву історію, яку я почув від Владики Діонісія Ляховича в його проповіді під час національної прощі українців в Італії до гробу св. Миколая в Барі у 2017 році.
У Сполучених Штатах Америки одна сім'я мала дворічного хлопчика і на кілька рочків старшу дівчинку. У хлопчика виявили пухлину головного мозку. Сім'я дуже переживала, бо не мала достатньо фінансів, щоб лікувати дитину. Батьки, як звичайно, журилися і казали, що лише чудо може вилікувати їхнього малого синочка. Старша сестричка чула цю розмову про чудо. Вона мала свою «свинку»-скарбничку, в яку кидала свої монети. Вона її розбила, взяла всі гроші і пішла до аптеки та попросила, щоб їй продали чудо, яке вилікує пухлину головного мозку. Аптекарка відповіла, що вони в аптеці чуда не продають, лише – ліки. Дівчинка жалісно розплакалась.
За цією сценкою спостерігав один, гарно одягнутий, пан. Згодом він запитав дівчинку, скільки у неї грошей. Вона сказала, що у неї один долар і кілька центів. На що він відповів, що цієї суми достатньо для «чуда». Це був відомий нейрохірург Карлтон Армстронґ. Він задарма зробив операцію хлопцеві, і той одужав. Мала дівчинка купила чудо за один долар і кілька центів. Вона дуже любила свого братчика. І тому сталося чудо!
Зима та новорічні свята минуть, і, можливо, протягом року нерідко і в наших кишенях чи скарбничках буде не більше одного долара. Але якщо в наших серцях ми навчимося накопичувати любов, то казкові дива приходитимуть до нас у кожну пору року.
Сьогодні Святий Миколай закликає нас повірити в Ісуса Христа і в Його ім’я почати робити маленькі жести любові. Звичайно, якщо вони навіть і маленькі, то не думаймо, що вони нам завжди легко вдаватимуться. Нерідко до нас закрадатимуться відчуття пригніченості, роздратованості, злиденності – отих найбільших ворогів, які стають на заваді творіння малих жестів любові: приємної посмішки в громадському транспорті, доброго слова до кожного ближнього, ділення невеличким відсотком власних накопичень з потребуючими.
Саме це любляче серце маленької дівчинки чудово демонструє нам, що невеличка сума в поєднанні з любов’ю творить більші чудеса, аніж великі суми, але без любові… Щоб зробити чудо, треба розбити свою «свинку» егоїзму та поділитися з іншими. Кожне ділення своїм є малим чудом. Добро народжує інше добро.
Сьогодні – чудовий день, щоб започаткувати у нашому суспільстві такий собі безперервний флешмоб «зроби маленьке чудо». А полягає він у тому, щоб не пройшло у нашому житті і дня, коли б ми не зробили чогось, що заповідав нам Христос у заповіді Любові. Для цього достатньо користуватися «формулою» Святого Миколая не лише 19 грудня, але й кожного дня протягом цілого року. І повірте, що цей флешмоб одного дня торкнеться і вас, як тих, що не лише давали, але й отримали! Бо, як кажуть у народі: «Хто бере – наповнює руку, хто дає – наповнює серце».
о. Іван СТЕФУРАК,
«Нова Зоря», ч. 49, стор. 5