За свою зайву вагу ви можете подякувати»… бабусю. До такого висновку прийшла міжнародна група вчених, що працюють в Оксфорді, Кембриджі та Швейцарії. Їх спільне дослідження доводить, що підвищений ризик ожиріння і цукрового діабету може передаватися від бабусі через її сина онукам.
Науковы маячня?
Як таке можливо? Адже завжди вважалося: підвищений ризик діабету і ожиріння залежить від матері, неправильно питавшейся під час вагітності. Медикам добре відомо, що до таких результатів призводить надлишок солодкого і жирного в дієті майбутньої мами: таке харчування програмує плід в утробі на розвиток цих хвороб. Але яке відношення до протікання вагітності мають батько майбутньої дитини і тим більше бабуся по батьківській лінії? Можна, звичайно, припустити, що чоловік і свекруха з кращих спонукань загодовували вагітну солодким і жирним. Але вчені виключили такий розвиток подій. Вони проводили свій експеримент на мишках — вагітні матусі харчувалися так, щоб тварини народилися здоровенькими. Але ні — «дітки» з «поганими бабусями» народжувалися хворими.
Гальма для генів
«Така передача схильності до ожиріння та діабету можлива, і пов‘язана вона не з генетикою, а з епігенетикой, — каже Борис Ванюшин, професор, член-кореспондент РАН, керівник відділу НДІ фізико-хімічної біології ім. А. Н. Білозерського МДУ. — Ця нова наука вивчає зовсім інший тип успадкування, відкритий відносно недавно. Традиційно вважалося, що спадковість потомства передається з генами. Відбулася мутація гена, і такий новий «запис» буде передаватися з покоління в покоління практично вічно.
Епігенетика з цими змінами геному ніяк не пов’язана. Вона вивчає те, що знаходиться як би над генами і регулює їх активність. Наприклад, у людини є якісь хороші гени, які знижують ризик ряду захворювань. Тобто в класичному розумінні спадковість у нього хороша.
Але ось в епігеноме є зміни, які гальмують ці гени. І в результаті їх корисний потенціал не проявляється, а хвороби розвиваються. Буває і так, що гальмуються погані гени, і тоді це корисно для організму.
Навчитися управляти цими процесами — головна мета епігенетики. І дещо ми вже можемо. Наприклад, створили пшеницю, врожайність якої в два рази вище звичайної. Але епігенетичні зміни на відміну від мутацій генів успадковуються тільки на протязі 3, іноді 4 поколінь, потім природа бере своє.
Зміни в епігеномі сприяють дуже багато речей: куріння, алкоголь, особливості харчування, деякі ліки, наші внутрішні гормони і речовини з гормональною активністю, які ми отримуємо ззовні з харчуванням і водою, — вони є екологічними забруднювачами.
Стрес і інші емоційні стани теж роблять сильний вплив. Спочатку вони викликають гормональні зрушення, які потім змінюють епігеном.
Не голодувати!
Ці зміни відбуваються протягом усього життя людини, але особливо вони небезпечні в певні періоди.
Наприклад, для майбутньої дитини важлива не тільки сама вагітність, але і те, як харчувалася і вела себе майбутня мати два-три тижні до зачаття. В цей час всі шкідливі впливи треба виключити. Дуже важливий весь перший рік життя дитини і особливо перші 3 місяці. Вік 6-9 років, перехідний вік — також вкрай значущі періоди, коли епігенетичні зміни можуть негативно вплинути на майбутню долю дитини. Весь цей час його не можна не тільки недогодовувати,
але і перегодовувати. Останнє буває дуже шкідливо і для нього, і для його нащадків. Адже в ці періоди відбуваються вікові зрушення в статевій сфері, а значить, зміни в епігеномі можуть торкнутися статевих клітин та передатися наступним поколінням.
Але повернемося до сенсаційного дослідження, з якого почали. Для впливу на епігеном в експерименті вчені моделювали голод: самкам — майбутнім бабусям — наприкінці вагітності вони давали лише половину необхідного їм раціону.
У цей час у майбутніх «пап» закладалася статева система, і в їх сперматозоїдах накопичувалися епігенетичні зміни, що сприяють розвитку ожиріння і діабету, якими вони потім і ділилися вже зі своїми дітьми.
Тобто якщо бабуся під час вагітності голодувала, то онуки можуть… захворіти ожирінням. Ось така сумна, але науково доведена спадкова історія!