Провідати бабусю до далекого села навідався молодий юнак. Такі зустрічі не відбувались часто. Молодий студент мусів вчитися, адже на заробітках зароблені важко гроші батьків не мали були витрачені надаремно. Цього разу у юнака було особливе завдання: він мав організувати зустріч батьків із бабусею, з якою не бачились вже довгі роки.
“Сьогодні ви зустрінетесь із батьками”, – сказав хлопчина радісно ще з порога. Літня жінка аж словам не змогла повірити і заплакала, бо, накінець, станеться те, що давно очікувала. Вона несміливо поглянула за плечі юнака, немов виглядаючи когось, хто мав би зараз прийти. Але нікого не було. Хлопець був готовий до такої поведінки і продовжував далі у жартівливому тоні: “Ні, їх там нема. Зараз покажу їх тут”, і показав на чорну валізку. Він відкрив її, витягнув і розгорнув щось подібне на телевізор. Натиснув щось і сказав, що зараз побачу маму і тата, і ми поговоримо. За якусь мить все було налаштовано. “Ось це - мама і а це - тато”, – сказав внук і тикнув пальцем по екрану. І дійсно: було видно знайомі обличчя. Бабуся загадково запитала: “То вони?” Внук кивнув головою і продовжив: “а ви, що самі не бачите?”
Вже за кілька хвилин можна було бачити як старенька бабуся усміхалась, плакала і уважно слухала, дивлячись на цей дивний ящик. Ще не мала сміливості говорити до нього, але це діло практики, як сказав розумний внук. Це чудо він назвав “Скайп”. Поговорили, посміялись із чуда техніки, попрощались, зустріч завершилась.
Наступного дня сталась дивна подія.
- Внучку, а ну підійди-но сюди.
Бабуся стояла біля ікони і дивилась на неї. Внук неохоче підійшов і став поруч. “Ось поглянь”.
- Баб…, – перебив невимушеним голосом, – Ну, я ж вам вже пояснював, що іконам вірити нерозумно і до Бога потрібно напряму говорити, а не до якогось дерева і фарб.
- Отожбо, внучку, я й почала сумніватися після твоїх грамотних слів. Але вчора ти мене, стару і нерозумну, таки ще більше просвітив і утвердив у православній вірі. Послухай-но мене. Знак святого хреста – це вхід, а слова “В ім’я Отця, і Сина, і святого Духа” – це пасворд, чи як там ти казав? А ікона – це відеозв’язок. Говориш ніби до неї, але насправді ти спілкуєшся з Тим, Хто є за нею. Все, як у “Скайпі”. Бач, дорогенький, все просто, але мене дивує, чому здоров’я перед іконою ти не просиш, а гроші у батьків перед “Скайпом” просиш?
Внук був шокований від такого порівняння. Трохи подумав і почав викручуватися: “ну…., а там же ж батьки, я ж вірю, що то вони там є“.
- Так і я вірю, що по ту сторону є Бог.
Так виходить, що у Церкві, крім аудіозв’язку, відеозв’язок був віддавна. Церква до цього йшла довгими роками. Тепер і техніка підтягнулась. Основне, щоб зрозуміли, що “образ” ніколи не може замінити “первообраз”, як і “Скайп” – живої зустрічі, але, щоб допомогти підтримувати зв’язок і полегшити спілкування.